Да ну її, в болото!

«Шрек-3» у нашому прокаті, як цього й треба було чекати після вдалого вітчизняного дубляжу попередньої серії, з'явився українською мовою. Впізнаванні голоси Богдана Бенюка, що подарував свої іронічні галицькі інтонації головному герою, та Олексія Вертинського, чиїм «замороченим» голосом віщає втомлений чарівник, радують слух і переконують, що «мова» ще як жива (уявіть собі, як смачно може передати гурман Бенюк нарікання Шрека на те, що рідний батько хотів його з'їсти: «Тато купав мене в кетчупі й посипав цибулькою перед сном»). Як і живі українські актори, нехай через наш комплекс другосортності й не такі відомі, як російські. Чи відомо вам ім'я, наприклад, Каті Коновалової, голосами якої розмовляють багато кіногероїв, у тому числі й Фіона? А імена Миколи Боклана, Андрія Самініна, Івана Розіна, які смішно озвучили, відповідно, Віслюка, Кота в Чоботях і Принца? Якщо не відомі, то пред'явіть претензії нашим дистриб'юторам, які навіть відмінно зроблену роботу (а «Шрек» українською мовою дійсно звучить «ульотно») не вміють як слід прорекламувати.
«Шрек» так органічно вписується в українську мову вже тільки тому, що основна тема цього мультфільму дуже близька нашій ментальності. Позитивний герой картини, а саме сам Шрек, як це водиться в українській історії, абсолютно позбавлений волі до влади. За владу в нас борються (що підтверджують і останні події) тільки «симпатяги» типу Принца Чарівного. Волею режисера Кріса Міллера й сценариста Джеффрі Прайса, Шрек у новій серії повинен взяти на себе керування державою. Але зеленого «людожера» не спокушає корона, щоб звільнитися від тягаря влади, він взявся привести на пустуючий трон доброго принца Артура. Своїй коханій Фіоні лісове «чудовисько» малює абсолютно іншу картину щастя: будемо втрьох — я, ти й болото. Проте у фіналі вистраждану ідилічну картину пасторального щастя на болоті порушать «людожерчики», яких Фіона подарує чоловіку. Але через це подружжя не стане нещасним («дитина не означає зіпсоване життя», — філософськи зазначив хтось із героїв), і навіть навпаки, просто таки збожеволіють від своїх пустотливих малюків, що вивергають вогонь і пустують на головах у батьків.
Ось так, розважаючи публіку новими пригодами Шрека, творці анімаційного шедевра заодно вирішують насущну для Заходу (так і для нас) демографічну проблему. Сімейне щастя в оточенні діток (а їх наплодив і Віслюк зі своєю летючою вогнедишною дружиною) виглядає набагато привабливішим, ніж справи державної важливості.
Проте у «Шреці-3», крім актуальних соціальних проблем, є й величезний філософський заряд. Привабливий, добрий, відважний і, незважаючи на свою неписьменність, мудрий Шрек своїм презирливим ставленням до влади, багатства, престижу, надихає нас на пошук справжніх цінностей. Він вчить нас не сприймати всерйоз блискучі дрібнички цього світу, навіть якщо вони приходять до нас у вигляді замків і обсипаної діамантами золотої королівської корони. Цей «людожер» учить нас людяності, учить сміятися над будь- якими виявами владолюбства, користі, егоїзму. При цьому вчить настільки переконливо, що, вийшовши з кінотеатру «Жовтень», особисто мені захотілося вигукнути з приводу нашої, отруєної політики та бездарного життя: «Да ну її, в болото!»