Податки: договір чи «змова»
Будь-яка і навіть найбільш мирна революція має в собі гени руйнування, якісь загрози існуючому до того порядку. Реформи, в залежності від їхньої радикальності — це також своєрідні революції, які не виключають певних ризиків. Чим стане для України податкова реформа, що офіційно стартувала вчора на засіданні робочої групи з підготовки проекту Податкового кодексу?
Питання це зовсім не пусте, оскільки саме податкова система, згідно з сучасними поняттями, багато в чому визначає не лише короткочасні пріоритети тієї або іншої держави та її суспільний устрій, але й добробут громадян. Уряд нашої країни 20 лютого ухвалив концепцію реформування податкової системи. Відповідно до неї планується поступове, до 2015 року, зниження податкового навантаження на економіку. Серед основних цілей податкової реформи — підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, легалізація тіньового сектору, спрощення податкових норм, адаптація податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Головні віхи реформи полягають у тому, що ставка податку на прибуток підприємств поетапно знижуватиметься з 25 до 20%, а система оподаткування пасивних прибутків фізичних осіб — вдосконалюватиметься. Останнє звучить, звичайно, дещо таємниче. Оскільки вдосконалити можна найрізноманітнішим чином. У цьому випадку йдеться в основному про впровадження податку на нерухоме майно, що, як вважають в уряді, має стати важливим засобом зміцнення бази власних прибутків місцевих бюджетів усіх рівнів. Тим більше, що базою оподаткування може стати оцінна вартість нерухомості, а ставки податку можуть бути встановлені на мінімальному рівні (від 0,05 до 0,1%) з поступовим їх підвищенням. Готовий уже і зразковий графік: у 2007 році очікується прийняття Податкового кодексу, в 2008-2012 роках — спрощення системи адміністрування податків і адаптація податкового законодавства до вимог ЄС, 2013-2015-го — приведення податкової системи України у відповідність до стандартів ЄС. Плануються етапи роботи над відповідними документами, включаючи консультації з бізнесом і громадськістю.
Ідеологія податкової реформи, без сумніву, звучить вельми привабливо. Ідеться про створення сприятливого інвестиційного клімату і розвиток підприємництва. Через побудову зрозумілих, прозорих і стабільних відносин між платниками податків і державою уряд намічає реальні кроки до становлення конкурентоспроможної соціально-орієнтованої ринкової економіки. Саме це буде позитивним сигналом для вітчизняного бізнесу.
А головна мета, яку уряд декларує, приступаючи до створення податкового кодексу, полягає в зменшенні фіскального тиску, стимулюванні виробництва, інновацій та інвестування. Для цієї роботи уряд залучає не лише чиновників міністерств і відомств, але і наукових працівників, експертів, представників бізнесу і, природно, народних депутатів. Програма-максимум уряду — розробити на новій податковій базі держбюджет-2008.
Основна, але, щоправда, зовсім не єдина проблема — як зробити так, щоб Податковий кодекс базувався лише на бухгалтерських нормах, і як потім усього лише за один рік перейти на нову єдину систему обліку.
У податковій ідеології уряду використовується також головна консолідуюча націю передумова: податкова система має створювати умови для того, щоб економіка країни ставала конкурентоспроможною. «Не буде у нас конкурентної економіки, якщо ми не зацікавимо наші підприємства запроваджувати нові інноваційні технології, нове технологічне обладнання, — стверджує перший віце-прем'єр і міністр фінансів Микола Азаров, — але для цього необхідно, щоб податок стимулював наші підприємства освоювати нову техніку». Водночас не варто, звичайно, сподіватися на радикальну податкову революцію. Підходи до реформування, впевнений Азаров, повинні бути зваженими, адже за кожним відсотком зменшення розміру податку — мільярди гривень недонадходжень у держбюджет. Віце-прем'єр попереджає, що від певного скорочення надходжень у казну не повинна постраждати соціальна сфера. Прибутки бюджету і кошти на соціальні потреби, на підтримку соціальних стандартів не мусять суперечити одне одному.
Природно, Податковий кодекс має стати продуктом консенсусу українських еліт. Для цього сьогодні, незважаючи на політичне протистояння, все ж таки є певні передумови, оскільки уряду вдалося залучити до активної роботи над податковим майбутнім країни також і визначних політиків з опозиції. Зокрема, голова профільного комітету парламенту Петро Порошенко приділяє багато уваги вдосконаленню податку на додану вартість. «У 2008 році абсолютно реально встановити її (ставку ПДВ) на рівні 17%... З 2009-го ставка ПДВ може бути 15% при одночасному розширенні бази оподаткування ПДВ шляхом ретельного перегляду чинного переліку податкових пільг», — зауважує народний депутат. Настроєний він вельми оптимістично: «Я сподіваюся, що поточна політична ситуація, яка склалася в сесійній залі, у тому числі й щодо загострення протистояння між владою і опозицією, не перешкоджатиме прийняттю Податкового кодексу». Як приклад, що підтверджує можливість компромісу, парламентарій назвав голосування за закони, пов'язані зі вступом України до Світової організації торгівлі. Порошенко, схоже, податкову концепцію уряду в багнети не сприймає: «Метою податкової реформи і прийняття Податкового кодексу може стати не фіскальна складова і пошук нових механізмів поповнення державного бюджету, а чітке виконання державної соціально-економічної політики, створення умов для зміцнення середнього класу, подолання бідності і розвиток конкурентоспроможної економіки». Так само, як і уряд, він вірить у можливість формування бюджету-2008 на новій податковій базі. Члени робочої групи підтримали пропозицію Порошенка про щотижневий звіт уряду на парламентському комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, за проміжними результатами підготовки Податкового кодексу, і про письмове інформування про хід роботи над Кодексом Верховної Ради та її комітетів.
Звiсно, в парламенті можна прогнозувати і важкі податкові баталії. Так, екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник, який постійно знаходиться у клінчі з нинішнім урядом з приводу будь-яких питань, уже і сьогодні стверджує, що податкова концепція не вирішує системних проблем оподаткування і не відповідає цілям реформування податкової системи України. Екс-міністр і діючий професор навчає уряд азбуці податкової системи. При цьому він, схоже, зовсім не є прихильником зниження податкових ставок, а висуває ідею зниження державних витрат, хоча і зазначає, що їх різке скорочення неможливе. Він переконаний, що сума необгрунтованих витрат Бюджету становить 16 мільярдів гривень, і пропонує перейти від фінансування утримання державних установ до фінансування послуг, що, на його думку, означає зовсім інші підходи до функцій держави в умовах ринкової економіки... Як гарно це звучить. І, ймовірно, приверне чимало прихильників у парламенті. Але головна небезпека тут у тому, що податкову реформу можна знову «заговорити».
