ЄС і Східна Європа: медовий місяць закінчився

Готуючись до членства в Євросоюзі, колишні комуністичні країни провели болючі економічні реформи: від скорочення субсидій збитковим державним компаніям до закриття підприємств, що забруднюють навколишнє середовище. Не зроби вони усього, що від них було потрібно, Брюссель пригрозив би закрити перед ними двері європейського клубу.

Прага. Сьогодні — через три роки після того, як Євросоюз розширився на схід, прийнявши 10 нових країн, в основному з колишнього комуністичного табору — жителі Східної Європи нарікають, що до них ставляться, як до громадян другого ґатунку, а давні члени ЄС гніваються на новачків за їхню націоналістичну політику й нестачу фіскальної дисципліни.

Пройшов простодушний ентузіазм, затихли патетичні розмови про возз’єднання Європи. Але в деякому сенсі можна сказати, що нові члени ЄС просто стали більш подібними до «старих»: вони майже так само байдуже ставляться до справ Союзу, їхня політика буває вельми примхливою, а їхнi уряди часто з роздратуванням реагують на критику зі сторони ЄС.

Готуючись до членства в ЄС, колишні комуністичні країни провели болючі економічні реформи: від скорочення субсидій збитковим державним компаніям до закриття підприємств, що забруднюють навколишнє середовище. Не зроби вони усього, що від них було потрібно, Брюссель пригрозив би закрити перед ними двері європейського клубу. Але тепер, коли їх вже впустили всередину, виявилося, що виконавчі органи ЄС в Брюсселі позбавлені колишніх засобів впливу на ці країни, і ті почали потроху повертатися до старих звичок. Якщо не навести лад, така тенденція може призвести до зростання інфляції, уповільнення зростання й відтоку інвестицій.

«Після того, як досягаєш важливої мети, настає певне розслаблення, і це нормально, — говорить Марош Шефчович, посол Словаччини при ЄС. — Перед вступом нам доводилося важко працювати, щоб заслужити довіру в очах Європи».

А тепер східноєвропейська політика стає дуже нестійкою. Вибори, що відбулися в минулому році в Чехії, завели країну в політичний глухий кут, з якого їй вдалося вибратися лише вісім місяців потому, коли було сформовано коаліційний уряд, який мав незначну більшість у парламенті. Угорський соціалістичний уряд минулої осені зіткнувся з бурхливими вуличними протестами після того, як прем’єр-міністр країни визнав, що брехав громадянам про стан національних фінансів.

Але, незважаючи на подібні труднощі, Східна Європа як і раніше процвітає. Іноземні інвестиції ллються рікою: за даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку, з 2004 до 2006 рр. загальний об’єм іноземних інвестицій в 10 нових країнах ЄС виріс з 28,5 до 38,4 млрд. євро ($49,6 млрд.). За даними Європейського банку реконструкції та розвитку, в 2006 р. економічне зростання в цих країнах склало в середньому 5,3% в порівнянні з 4,7% роком раніше.

Проте, вже з’являються певні тривожні ознаки. Цього року економічне зростання в нових країнах ЄС, ймовірно, дещо сповільниться, оскільки стрімке зростання зарплат і об’ємів кредитування в поєднанні з підвищенням податків призводить до «перегріву і значного інфляційного тиску», — зазначається в опублікованому минулого тижня звіті Всесвітнього банку.

Бюджетний дефіцит в цих країнах зростає, а введення євро відкладається.

Найгірша ситуація в Угорщині — минулого року дефіцит бюджету тут різко виріс і досяг приблизно 10% ВВП. Увесь минулий рік Будапешт запекло сперечався з Брюсселем про те, якою мірою країні необхідно буде скоротити витрати.

Але справа не тільки в тому, що ЄС не спроможний примусити своїх нових членів до належного фіскального порядку. Самі східноєвропейці часто скаржаться на несправедливе до себе ставлення. Злякавшись низьких податків і зарплат у країнах Східної Європи, Європа Західна істотно обмежила наплив східноєвропейської робочої сили. За словами Мароша Шефчовича, дуже важливо, щоб новим країнам ЄС дозволили приєднатися до Шенгенської зони безпаспортного режиму, яка вже охоплює велику частину Західної Європи. Ця переломна реформа намічена на червень місяць.

Деякі розчаровані новачки відкрито пішли наперекір Брюсселю і своїм західноєвропейським сусідам. Так, минулого року Чехія саботувала угоду про мінімальну ставку акцизного збору на алкогольні напої, вимагаючи, щоб її пивовари були поставлені в такі самі умови, як і французькі винороби. Крім того, чехів дуже дратує, що Франція використовує весь свій вплив, тільки б не допустити розміщення в Чехії штаб- квартири проекту «Галілей», загальноєвропейської системи супутникової навігації.

Такі дрібні сварки відображають більш істотний геополітичний розкол. Новачки набагато більш позитивно ставляться до Сполучених Штатів, оскільки Америка, за їх переконанням, підтримувала їх у часи холодної війни. Тому вони виступають за зміцнення зв’язків між Євросоюзом і очолюваним Америкою Північноатлантичним альянсом.

Новачки ЄС також наполягають на жорсткій політиці щодо свого колишнього комуністичного сюзерена — Росії. Так, Польща не дозволяє ЄС почати переговори про нову рамкову угоду з Росією, яка має охоплювати питання торгівлі, енергетики й візової політики, доки Москва не зніме заборону на імпорт польського м’яса. (Росія ж стверджує, що польська система санітарного контролю неефективна і корумпована). Водночас Польща й інші країни Східної Європи занепокоєні російським проектом з будівництва нового газопроводу через Балтійське море до Німеччини, тобто в обхід їхньої території.

Однак, незважаючи на все своє невдоволення, уряди Східної Європи не можуть дуже явно порушувати європейські норми. Коли минулого року Словаччина хотіла уникнути закриття своєї атомної електростанції радянського зразка, вона подумувала про те, щоб порушити законодавство ЄС, однак вирішила не ризикувати — адже подібний крок був би неминуче засуджений Європейським судом, і країна втратила б життєво важливі для неї дотації в рамках європейських програм розвитку.

Деякі провідні суспільні діячі Східної Європи визнають, що їм необхідна підтримка Брюсселя. «Ми можемо собі жартувати, що сьогодні за країну ніхто не відповідає, і нікого це не хвилює, оскільки ми всі, як і раніше, багатіємо, — говорить Їржі Дінстбір, колишній міністр закордонних справ Чехословаччини. — Але в довгостроковій перспективі, щоб країна процвітала, необхідний уряд з ефективною політикою».