Володимир ГОРБУЛIН: «У Тимошенко з «Нашою Україною» все закінчилося раз і назавжди»

Володимир Горбулін — досвідчений політичний боєць, який практично ніколи не зникав з Олімпу вітчизняної влади. Його поради слухали (й не слухали) різні президенти, прем’єри і спікери.

Горбулін — один із найбільш впливових фігур раннього президента Кучми (і, зрозуміло, у нього своя відповідальність). Водночас він виявився корисним і після помаранчевої революції. І не дивно: він дуже досвідчений, щоб не зуміти продемонструвати будь-якій владі свою виняткову корисність.

У розпал «помаранчевих» подій Володимир Горбулін не відвідував Майдан і не клявся народу у вірності демократичним цінностям. Він нагадав про себе інакше, опублікувавши розгромну відповідь російському політтехнологу Глібу Павловському, який дозволив собі некоректні випади у бік нової, «помаранчевої», влади. Таким чином, Горбулін продемонстрував свою лояльність до Віктора Ющенка. Президент це помітив і, як з’ясувалося, не забув. У березні 2005-го Горбулін став радником Ющенка, а наприкінці листопада 2005-го Президент призначив його керівником Головної служби оборонної політики Держсекретаріату.

Сьогодні Володимир Горбулін святкує день свого народження. Йому — 68. «День» поздоровляє Володимира Павловича і бажає й надалі залишатися повноцінним гравцем української політичної збірної.

— Володимире Павловичу, зараз усі знаходяться під враженням останніх подій, які відбулися в парламенті. Чи можна сказати, що після подолання вето на Закон «Про Кабінет Міністрів» Віктор Ющенко дійсно став «англійською королевою», а Україна набула статусу парламентської республіки?

— На жаль, ми чомусь здатні тільки на крайні характеристики і бачимо ситуацію виключно в двох кольорах: білому і чорному. Насправді існує безліч відтінків, які дають змогу значно глибше і цікавіше дивитися на все те, що відбувається. Я не розцінюю п’ятничну подію як перехід Президента в статус «англійської королеви». Більш того, я з цим категорично не згоден.

А що стосується парламентської республіки, то нам до неї ще дуже далеко. На мою думку, має відбутися процес складних переговорних моментів, які визначать остаточно статус нашої країни (я не маю на увазі круглі столи). Тому що прийняття одного закону, в якому порушені окремі моменти Конституції, унеможливлює ставлення крапки. Чи знак оклику, як нині багато хто робить. Мені не здається, що цей процес завершений. Він буде мати свій розвиток, і я не думаю, що він буде простим. Це перше.

Другий, не менш серйозний момент. П’ятнична подія фактично дала змогу отримати три документи, які тією чи іншою мірою були необхідні для того, щоб у країні функціонувала чітка система розподілу гілок влади. Інша справа, що стався певний перегин. Очевидно, що ніхто, крім Президента, за діючою Конституцією не може вносити кандидатуру прем’єр-міністра. Це безумовне порушення Конституції, як і внесення кандидатур на посаду міністра оборони і закордонних справ. Але, я думаю, що це тимчасове явище.

На мій погляд, має бути складний затяжний процес в Конституційному Суді, в якому переможе той, хто знайде необхідні аргументи. Я не хотів би все односкладово коментувати. Або погоджуватися, або не погоджуватися. Я проти спрощених схем. Їх тут не може бути. Я також не вважаю, що радісні вигуки регіоналів, коли вдалося подолати вето, стали похоронним маршем для Президента. Це передчасний вердикт. Думаю, що життя його спростує.

— А як ви прокоментуєте голосування БЮТ?

— Тимошенко зробила те, що вона хотіла. Для неї це — Рубікон, який вона перейшла. Тепер з «Нашою Україною» у неї все покінчено раз і назавжди. Я думаю, що і відносини з Президентом також. Якщо раніше якісь шанси були на поновлення діалогу, то сьогодні, як на мене, їх уже немає.

— Нині з боку Партії регіонів звучать заяви про можливу ліквідацію РНБО. Ви, як колишній керівник цього відомства, можете спрогнозувати ймовірність втілення такого сценарію в життя?

— Це чергова дурість, навіяна емоційним підйомом, що охопив Партію регіонів. Рада безпеки — це орган, який існує практично в усіх цивілізованих державах.

Свого часу я закладав основи цього органу. Його унікальний статус і склад дають змогу забезпечувати вироблення консенсусу політичної еліти в життєво важливих для розвитку країни питаннях. Діяльність Ради передусім орієнтована не на інтереси конкретної політичної сили, а на реалізацію загальнонаціональних завдань. РНБОУ — вищий державний орган, що забезпечує визначення стратегічних пріоритетів державної політики в сфері національної безпеки і оборони. Рада і її апарат вирішують унікальні задачі, що лежать поза компетенцією інших державних органів.

Йдеться передусім про міжвідомчу координацію, а також інформаційно-аналітичну діяльність у сфері забезпечення національної безпеки і оборони в надто важливих і одночасно в таких делікатних питаннях, як розвідка і контррозвідка, внутрішньополітична, військова, зовнішньополітична, економічна безпека тощо.

Можу сказати, що в 1996 році посада секретаря не була введена в Конституцію тільки тому, що у мене були надто складні відносини з більшістю депутатів Верховної Ради. Свого часу також вносилися пропозиції, спрямовані на припинення роботи РНБО. Я не знаю, чи були вони оформлені у вигляді закону, як це зараз зробили депутати Мірошниченко і Забарський. Але, в міру зростання протиріч між апаратом РНБО і частиною депутатського корпусу, такі пропозиції в сесійному залі звучали неодноразово.

Не пройшли ці поправки тоді, думаю, не пройдуть і тепер. Не може залежати побудова серйозних державних інститутів виключно від волі однієї політичної сили.

— Як ви прокоментуєте призначення Володимира Радченка на пост «силового» віце-прем’єра?

— До цього призначення ставлюся позитивно. Тому що це мудра людина, яка пройшла всі факультети державного будівництва в сфері безпеки. І перебування його на будь-якій посаді, пов’язаній з конструюванням наших силових відомств, буде позитивним.

— Але все ж звучать думки експертів, що Радченко буде противагою нинішньому секретарю РНБО Віталію Гайдуку. Ви можете погодитися з таким припущенням?

— Щоб віце-прем’єр був противагою Гайдуку, на цю посаду треба знайти когось іншого, але не Володимира Івановича. Я дуже високої думки про його особисті і професійні якості.

— Ви радник Президента. Чи часто Віктор Андрійович звертається до вас за порадами? Чи можна сказати, що сьогодні Володимир Горбулін впливає на ситуацію в країні?

— Ні, єдина трибуна, яка мені надана, це — засідання Ради національної безпеки і оборони. Саме там я висловлюю всі свої, як на мене, конструктивні пропозиції.

— І все-таки, що б ви зараз порадили Президенту?

— Я хотів би порадити всім: треба більше працювати і менше розмовляти, незалежно від посади. І мені здається, те перетягування владного каната, яке сьогодні штучно створене між Секретаріатом Президента і Кабміном, не красить ні уряд, ні Секретаріат. Не канат треба перетягувати, а шукати шляхи, як вирішувати безліч тих проблем, що стоять нині перед Україною.