Гарячі теми:

Театральне асорті

«Київська пектораль» за підсумками 2005 року

29 березня, 00:00

Дрібний дощ торжества не зіпсував. Незважаючи на негоду біля під’їзду Театру ім. І. Франка грав духовий оркестр, а до гостей і учасників свята, які під’їжджали на машинах, підходили молоді актори в масках клоунів, галантно супроводжучи дам, несучи над ними парасольки, щоб ніхто не намокнув. Усмішки, сміх, піднесений настрій і очікування вердикту оргкомітету «Пекторалі». Як пожартував ведучий вечора Є. Ніщук: «У цій залі на один квадратний метр припадає по одному критику, три режисери, п’ять продюсерів і десять акторів». Дійсно ціле сузір’я метрів, корифеїв, народних, заслужених і просто молодих, талановитих майстрів сцени зібралися, щоб разом відзначити День театру.

Оргкомітет і експерти «Київської пекторалі», переглянувши 56 прем’єр, вибрали 23 вистави-номінати, відзначивши серед кращих усе найбільш значне і нетривіальне, створене на театральній ниві за минулий рік. Демократично, без довгого офіціозу вручали нагороди. Мерія розщедрилася і до свята виділила шість квартир щасливчикам, оголосивши подяки, вручивши грамоти і годинники. Співголова «Пекторалі» Олександр Биструшкін (начальник Головного управління культури і мистецтв Київської міськадміністрації) нагадав тим, хто зібрався, що цього року є чим пишатися. Відкрився Ляльковий театр, до Нового року новосілля відсвяткує Театр на Подолі. У планах міськадміністрації побудувати Театр на Троєщині, а 2007 р. запрацює Мала опера. Останнім часом Олександр Омельченко став активним театралом і меломаном, а ось чи буде новий міський голова столиці шанувальником Мельпомени і Терпсихори — покаже час...

ПРЕМІЙ НА ВСІХ НЕ ВИСТАЧИТЬ

Чотири «Київські пекторалі» завоювала вистава «Ромео і Джульєтта» Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра: краща вистава, режисура (Олексій Лісовець), чоловіча роль (Ахтем Сейтаблаєв) і акторський дебют (Ольга Лук’яненко).

— «Ромео і Джульєтта» — серйозна і високопрофесійна робота О. Лісовця. Цією виставою режисер заявив про себе як великий і маститий постановник. Можна говорити про спадкоємність поколінь. Це той випадок, коли дивлячись виставу учня (Лісовця), бачачи його оригінальну стилістику глядач знаходить риси вчителя (Е. Митницького), — сказав член комітету «Київської пекторалі», театрознавець Валерій Гайдабура. — Олексій Лісовець поставив дивовижно тонку й багатогранну виставу. Знайомий до оскомини шекспірівський сюжет він зумів побачити по-новому, і класичний текст зазвучав дуже сучасно. Прекрасні акторські роботи створили молоді актори Сейтаблаєв (Ромео) і Лук’яненко (Джульєтта). Я щиро радий за весь колектив Театру на Лівому березі Дніпра, що в їхньому репертуарі з’явилася тонка, щира і поліфонічна вистава.

— Всіх своїх колег хочу поздоровити з Днем театру. Здається Лоренс Олів’є сказав, що нагорода не має значення доти, доки у тебе її немає. У мене раніше ніколи не було «Пекторалі», — признався Олексій Лісовець. — Не приховуватиму, приємно отримати цю премію. Цього року я багато працював: у театрі, кіно (до речі, за антрепризну виставу «Їх поміняли тілами», поставлену Лісовцем, актори Володимир Горянський і Сніжана Єгорова отримали спецприз від спонсорів «Пекторалі» — Т. П. ). 7 квітня «Ромео і Джульєтта» відкриє Міжнародний фестиваль «Балтійський дім». Він проходитиме в Санкт- Петербурзі. Наш театр вже декілька разів брав участь у цьому фестивалі. Показували «Море, ніч, свічки» і «Кручений біс». Я сподіваюся, що «Ромео і Джульєтта» сподобається публіці, її подивляться відомі шекспірознавці і висловлять свої погляди з приводу нашої роботи.

— Люблю «Київську пектораль», — сказав режисер і художній керівник Театру на Подолі Віталій Малахов. — Мені подобається, коли відзначають роботу нашого театру або мої постановки. Я радий, що «Київську пектораль-2005» отримала Галина Ткач за краще виконання жіночої ролі в камерній виставі «Моє сторіччя». Вона є однією з моїх улюблених акторок. Галина давно заслужила на увагу критиків. Хоча цього разу мої вистави «Кількість» і «Весь Шекспір за один вечір» були серед номінантів, але нагороди не отримали. Ну, що робити? Хтось виграє, а хтось програє. Шкода, що не відзначили роботи Георгія Хостікоєва у виставі «Кількість» (він дуже добре грає відразу декілька ролей). Ви знаєте, мені здається, що варто запровадити мораторій (два — три роки) на отримання нагород, а то у нас одні і ті ж персони ставали щорічно лауреатами. Це викликало суперечки. Я за те, щоб відкривалися нові імена. Мені здається, що однієї «Київської пекторалі» для нашої столиці мало. Декілька років тому київські театральні критики заснували «Київський рахунок». Шкода, що та ініціатива загинула. Мені здається, що повинні бути не лише різні премії, але й градації в номінаціях: для майстрів і молоді…

Актор Володимир Горянський вважає, що вистави-переможці «Пекторалі» варто показати на гастролях по всій Україні, звернувшись до керівництва Міністерства культури і туризму, запропонував подумати над ініціативою «мас».

— Перший день після нашого вибору за подальший розвиток України стало свято театру, — сказав Олексій Кужельний, художній керівник театру «Сузір’я» і режисер церемонії «Київська пектораль». — Я гадаю, що це глибоко символічно. Вірю, що настає нова ера — ера культури, поваги до людей мистецтва, яка відкриє широкі обрії в майбутньому. Сподіваюся, що попереду нас чекають цікаві нові роботи... Що стосується нинішньої «Пекторалі», то не всі, хто гідний, отримали нагороди. Але це не питання образи на певних персон, а питання пошуку різних форм, як відзначати кращих. Мені здається, що потрібно чітко позначити принципи добору номінантів і процедуру нагородження лауреатів. Я за те, щоб у нас присуджувалися різні премії. Наприклад, коли 1993 року вперше вручили «Пектораль», то у сусідів (у Росії) не було жодної подібної нагороди. А сьогодні у них вручають чотири театральні премії. Я впевнений, що і в нас буде встановлено декілька нагород, щоб відмічати дійсно кращих за театральні досягнення.

Цього року колектив Російської драми святкував разом із «пекторальниками», повернувшись до театральної сім’ї. Але як зазначив завідуючий літературно-інформаційною службою Театру ім. Лесі Українки Борис Курицин: «Ми втомилися боротися з оргкомітетом. Нас досі не можуть зрозуміти, чому Російська драма відмовлялася брати участь у «Київській пекторалі»? Ми проти того, що відбувається з театральним процесом у нашій столиці і, зокрема, на «Пекторалі». На жаль, її організатори досі цього не розуміють. Премія не стала реальним святом. Я вважаю, що кожен театр, вистава, режисер, сценограф, актор заслуговують на свою нагороду. Але не можна перетворювати «Пектораль» на банальну роздачу «рогів і копит», зведення якихось рахунків на рівні критичного цеху і театрів. Коли наші критики почнуть більше цікавитися щоденним життям театрів, дихати одним повітрям з колективами, розмовляти однією мовою, спустившись з вершин, тоді вони побачать, що йде нормальний творчий процес. Час припинити удавати з себе якусь еліту, намагаючись у своїх рецензіях болюче вщипнути, не помічати вистави, які користуються глядацьким успіхом — лише тоді «Київська пектораль» стане дійсно найвищою театральною премією. Поки що, мені здається, критичний цех живе окремо від життя театрів. Це стосується не лише Російської драми, але й Театру ім. І. Франка, Молодого театру, ТЮГу на Липках та інших. Мені дивно, що критики не помітили прекрасну роботу Георгія Хостікоєва в «Кількості» чи роботу Ольги Гаврилюк, яка випускає третю свою виставу на «Сцені під дахом», куди потрапити глядачам важко, а експерти «Пекторалі» не бачать цього... Тому нам всім ще є багато над чим працювати...

За внесок у розвиток театрального мистецтва «Пекторалі» отримали: Ігор Безгін — віце-президент Академії мистецтв України, Сергій Єфремов — художній керівник Київського міського театру ляльок і Олена Пальчун — старший редактор НТКУ. А «за принциповість і безкомпромісність, мужність і гідність у боротьбі за незалежне ім’я українського театру» нагороджений колектив Театру російської драми ім. Лесі Українки.

«МАШИНА ЧАСУ»

Отримавши важкі пекторальні статуетки багато хто поспішив до «лесинківців» на капусник. Колектив Театру ім. Лесі Українки проводить його третій рік поспіль. Цього разу публіці показали програму «Машина часу — Пісня-80». Автори сценарію і постановники — Євген Лунченко і Сергій Озіряний, а також молодь Студії театру, які також вигадували номери, вкраплені в капусник. До речі, Російська драма в березні вже провела капусник, так би мовити, для внутрішнього користування, відзначаючи 10- річчя своєї Театральної студії. Деякі найбільш цікаві номери з того молодіжного капусника перейшли до «Машини часу». До команди молоді підключилися Микола Рушковський, Олександр Бондаренко, Микола Сазоненко, Віталій Іванченко, Наталя Доля та інші. Не обійшли увагою «лесинківці» болюче питання їхнього дев’ятимісячного конфлікту з Мінкульттуризму, перевірок КРУ, судової тяганини, які зіпсували чимало нервових клітин обом сторонам.

Цього разу основна дія капусника розгорнулася на естраді, щоправда завдяки «машині часу» годинники пересунулися назад і повернули глядачів у період застою — на 26 років. Звучали шлягери радянської естради в «лесинківській» інтерпретації, хіти із зарубіжжя (дуже сподобався публіці номер Стінга і хору піонерів). Сміх до сліз викликала картинка «Гамлет» — а-ля Віктюк — Вітас, виступи клоунів, жонглерів та іншого. Традиційно на капуснику показали кіно — фільм «Повне міміно» з нарізкою з популярних кінострічок, смішними текстовими вставками і навіть із особистим привітанням від генсека Л. Брежнєва. Було весело, але до фіналу публіка притомилася, бо перед цим три години «пекторалили», а потім понад дві години дивилися капусник. Проте розходилися по домівках збуджені й задоволені: нагороди отримали, поспілкувалися з колегами, посміялися від душі і з новими силами театральні майстри будуть тепер готові радувати нас, глядачів, своїм мистецтвом, пошуками і знахідками.

Переможці премії

«За кращу виставу драматичного театру»

«Ромео і Джульєтта», Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра

«За кращу музичну виставу»

«Фауст», Національна опера України

«За кращу виставу камерного театру (малої сцени)»

«Мое столетие», Театр на Подолі «За кращу виставу для дітей»

«Попелюшка», МТМ «Сузір’я»

«За кращу режисерську роботу»

Олексій Лісовець, «Ромео й Джульетта», Театр драми і комедії

«За краще виконання чоловічої ролі»

Ахтем Сейтаблаєв, Ромео, «Ромео й Джульетта», Театр драми і комедії