«По живому»

У понеділок розпочнеться процес евакуації єврейських поселень відповідно до плану відокремлення від Палестинської автономії. Влада Ізраїлю збирається евакуювати 21 єврейське поселення з Сектора Газа й чотири великi поселення з Західного берегу річки Йордан. Поки що компенсацію вирішили отримати 60% із 1700 родин, що повинні залишити свої домівки. Поселенці, які не хочуть їхати з рідних місць, проводять бурхливі акції протесту. Днями демонстративно подав у відставку їхній союзник — міністр фінансів, колишній прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу. Його відставка для багатьох стала несподіванкою. Навряд чи хто очікував такого шокуючого кроку від міністра, завдяки успішній фінансовій політиці якого економіку країни вдалося вивести з застою. Власне, відставка Нетаньягу за десять днів до розмежування є політичним демаршем, який змусив усіх в Ізраїлі задуматись щодо реальності цього плану. Ізраїльські експерти не виключають, що ця відставка може призвести до кризи в уряді, оскільки Нетаньягу є впливовою політичною фігурою.

«Я не міг піти проти своєї совісті», — заявив журналістам тепер уже колишній міністр фінансів. Як пише газета Ha’aretz, «щоб зрозуміти причину настільки різкого демаршу Нетаньягу, потрібно згадати стару любов відставного міністра фінансів до опитувань громадської думки. Так от, наприкінці минулого тижня опитування засвідчили сприятливі для Нетаньягу тенденції...» Як зазначає The Marker, «Нетаньягу розрахував, що в міру наближення дострокових виборів у Кнесет йому буде легше протистояти Шарону збоку, не входячи до урядового кабінету. Прем’єр-міністр впевнений, що відставка змусить Бібі зайняти крайню праву позицію, що позбавить його підтримки центристів. Результати процесу розмежування їх розсудять». Відставка Нетаньягу додасть сили правому національному руху, що зможе об’єднатися не тільки навколо релігійного сіоністського крила, а й світського, лідером якого тепер має всі шанси стати Біньямін Нетаньягу.

У листі до прем’єра Нетаньягу наголошує: «Що Ізраїль одержує замість відступу? Що ми одержимо замість викорчовування родин, руйнування їхніх будинків і могил? Ісламський терор. Усе більше з’ясовується, що однобічний відступ під вогнем нічого не дає нам — навпаки, він іще сильніше наражає на небезпеку країну, розколює народ і визначає принципи відступу до кордонів 1967 року, які буде неможливо захистити. Це не шлях до досягнення миру». Нетаньягу переконаний, що план Шарона зашкодить безпеці Ізраїлю й сіятиме розкол у ізраїльському суспільстві. Він вважає, що залишення Сектора Газа заохочуватиме тероризм, підштовхуватиме до думки, що Ізраїль утік під натиском палестинських бойовиків.

Рішення Біньяміна Нетаньягу можна трактувати як ретельно прораховану тактику правого крила Лікуд, яке підтримало поселенців, щоб спробувати «пустити під укіс» план відступу Шарона. Відставка мiнiстра, можливо, передвіщає розкол у домінуючій політичній партії Ізраїлю. Виглядає, що Нетаньягу ідентифікує себе як лідер правих і його стратегія націлена на наступні вибори. Національні вибори в Ізраїлі заплановані на листопад 2006 року, але більшість оглядачів не виключають того, що вони можуть відбутися достроково вже навесні. Нетаньягу не робив жодної таємниці зі свого наміру кинути виклик прем’єр-міністрові. Шарон дратувався кроками міністра фінансів, на кшталт невдалої спроби провести референдум із питання залишення територій, але водночас підтримав бюджетне «затягування пасків», запропоноване Нетаньягу.

Між тим, за даними опитування, яке провів інститут Дахаф на замовлення газети Yedioth Ahronoth, лише 29% ізраїльтян вірять у те, що Біньямін Нетаньягу пішов із посади міністра фінансів, тому що «не згоден із планом розмежування». 47% відсотків думають, що він подав у відставку через те, що «хоче підготуватися до протистояння з Шароном на майбутніх виборах лідера Лікуду». 10% відсотків опитаних дотримується думки: «Нетаньягу дiйшов висновку, що зазнав невдачі на посту міністра фінансів». 48% учасників опитування думають, що Нетаньягу зробив політичну помилку, пішовши у відставку. 46% вважають, що він вчинив правильно. На запитання: «Якщо Лікуд переможе на наступних виборах, хто повинен бути главою уряду?» 38% респондентів відповіли «Шарон» і 30% — «Нетаньягу». Ще 30% вважають, що «жоден із них». 39% учасників опитування думають, що, у зв’язку з відставкою Нетаньягу, «необхідно зупинити розмежування». 55% опитаних вважають, що план розмежування повинен бути реалізований.

Виглядає так, що розмежування роздiлило і самих громадян Ізраїлю. Навіть ті поселенці, які підкоряються владі та здають зброю службі безпеки перед роз’єднанням наступного тижня, прикрашають її в знак протесту жовтогарячими стрічками й етикетками, що пропагують антироз’єднання. Багато поселенців обвинувачують уряд у «викоріненні» їх, а не просто в «евакуації».

Тим часом, повідомляє ізраїльська газета The Jerusalem Post, генеральний директор міністерства оборони Амос Ярон запевнив співгромадян, що уряд готовий до процесу роз’єднання. «Ми інвестуємо багато ресурсів, — сказав міністр, — палестинці повинні зрозуміти, що це не робиться для того, щоб тероризм знову стартував із Сектора Газа». Загальна вартість очікуваного роз’єднання, включаючи витрати на евакуацію, становить $1,9 млрд. Приблизно 55 тисяч військових і поліцейських будуть задіяні в цій операції, щоб гарантувати, що всі 9 тисяч поселенців залишать Сектор Газа, після зайняття його ізраїльтянами 38 років тому.

Евакуація, як очікується, триватиме від трьох тижнів до місяця. Противники відступу, імовірно, продовжать намагатися просочуватись у поселення, проте це тепер військова зона і проникнути до неї буде набагато важче. Від півночі 14 серпня перебування для ізраїльтян у Секторі Газа вважатиметься незаконним, і протягом наступних двох днів солдати та поліцейські будуть іти від дверей до дверей, повідомляючи поселенців, що вони повинні евакуюватися. Починаючи від 17 серпня, ізраїльські силові структури почнуть евакуювати поселенців із їхніх будинків, і, якщо в цьому виникатиме потреба, навіть силоміць. Після виселення бульдозери знищуватимуть житлові та громадські будівлі. Водночас палестинські сили безпеки перебуватимуть поруч, аби при координації з ізраїльтянами запобігти намаганням палестинських бійців втручатися під час відступу.

Можна лише уявити як непросто було «бульдозеру» Аріелю Шарону приймати подібне непросте рішення. Він не міг не усвідомлювати того факту, що це неминуче призведе до розколу в його партії й, імовірно, викличе переформатування усієї ізраїльської політики. Очевидно, що Шарон пішов на великий ризик, прийнявши подібне рішення. Проте він вважає, що розмежування — «це важкий, складний, але дуже важливий процес для Ізраїлю».

Здійснивши блискучий політичний маневр зі своєю ефектною відставкою, Біньямін Нетаньягу, можливо, й підвищив свій рейтинг в ізраїльському суспільстві. Проте ось як оцінив його крок депутат Кнесету Михаїл Нудельман: «Бібі — політик, який грає в ризиковані ігри. Великий англійський лідер Уїнстон Черчілль одного разу зауважив, що політик думає про майбутні вибори, а державний діяч — про майбутні покоління. На жаль, останній крок Бібі доводить, що він так і залишився політиком. Блискучим, талановитим, неповторним, але політиком».