Рятівна ширма
Хто диригує розподілом власностіВідверто кажучи, не хотілося вірити в прогнози деяких експертів, того ж Олександра Пасхавера, що реприватизаційні процеси можуть торкнутися ледь не кожного регіону. Та й на Житомирщині теж розпочався перегляд приватизаційних рішень.
Нині у Господарському суді нашої області розглядається позов облпрокуратури щодо ВАТ «Електровимірювач» (колись його відносили до флагманів обласної індустрії). Прокуратура вимагає визнати недійсним продаж у лютому минулого року держпакету акцій (78,79%) цього підприємства. ЗАТ «Ракс» з Дніпродзержинська. Мотив обласної прокуратури — недотримання деяких умов конкурсу, визначених при продажу. При цьому ціна продажу сумнівів у прокуратури не викликає. Заступник голови облдержадміністрації Борис Буряченко також підтримує намагання повернути це підприємство державі. Але його аргументи інші. У розмові з «Днем» він навів такі цифри. Балансова вартість майна «Електровимірювача» (за даними на 2000-й рік) більше 25 млн. грн., тоді як згаданий пакет був проданий за 5,2 млн. грн. На думку посадовця (до речі, розповсюджену серед чільників нинішньої влади), приватизація власності за максимальну ціну є головним інтересом держави. Та чи є це істиною в останній інстанції? Багато хто з фахівців переконаний, що доцільніше продавати державне або комунальне майно насамперед під певні інвестиційні зобов’язання або проекти модернізації.
Зокрема, менеджерами «Електровимірювача» в співпраці з відомими у місті архітекторами та іншими фахівцями розроблений амбіційний план реструктуризації підприємства, яким передбачається збереження виробництва електровимірювальних приладів і в той же час перебудова деяких корпусів під офісний, виставковий центри, розважальний і оздоровчий комплекси. Перевагою цього плану, вважає голова правління підприємства Микола Васильченко, є комплексний підхід. Однак реалізація цих намірів нині, здається, вже не має перспектив. На забезпечення прокурорського позову суд заборонив продаж і здачу в оренду майна «Електровимірювача». Розгляд апеляційної скарги підприємства з цього приводу минулого тижня відкладено на вересень. І справу щодо анулювання угоди про продаж суд розгляне тільки після винесення рішення цієї скарги. За таких умов, говорить Васильченко, не уникнути різкого погіршення економічного становища товариства, яке вже кілька років живе без боргів і сплачує до бюджетів різних рівнів більше 2 млн. гривень на рік. Керівник підприємства вважає, що в разі повернення держпакету та його повторного продажу за значно більшу ціну (20—30 млн. грн., наприклад) покупець, щоб компенсувати свої витрати і отримати прибуток, вдасться до швидкої «поштучної» реалізації виробничих, складських та інших приміщень. В такому разі виробництво високотехнологічної продукції, яке вдалось зберегти і яке має досить тривалий інвестиційний цикл, та й саме підприємство як цілісний комплекс невдовзі перестануть існувати.
Голова наглядової ради ВАТ «Електровимірювач» Сергій Гречко заявив «Дню», що розцінює справу з перегляду результатів приватизації підприємства як замовну і вважає, що дехто з високих посадовців нинішньої влади може мати з цього особистий зиск. Але віце-губернатор Буряченко, категорично заперечує свою зацікавленість в реприватизації «Електровимірювача».
Пікантним моментом у цій історії є те, що Регіональне відділення Фонду держмайна в Житомирській області офіційно відмовилось від позову з приводу продажу держпакету акцій «Електровимірювача» товариству «Ракс». Начальник відділення Володимир Поліщук в коментарі для «Дня» відзначив, що вважає дії підвідомчої йому структури стосовно цієї угоди цілком законними. Схоже, в такій неоднозначній ситуації суду буде непросто прийняти рішення щодо долі згаданих акцій. У цих умовах обласній і міській владі варто було б заздалегідь провести розрахунки щорічних надходжень до бюджету і порівняти їх із можливою ціною продажу товариства. Водночас, за деякими даними, контроль над реприватизацією «Електровимірювача» і подальшим процесом (з використанням свого впливу на певних представників нової обласної влади) намагається отримати одне з київських бізнес-політичних угруповань, в свій час наближене до колишньої влади і з вельми неоднозначною репутацією в діловому світі. Якщо ця інформація відповідає дійсності, то описана історія може стати ще одним прикладом банальної боротьби за перерозподіл власності, в якій інтереси громади не більше, ніж ширма.