Повернення «блудного президента»

Добровільне вигнання Карлоса Менема добігає кінця. Нещодавно колишній аргентинський лідер заявив про своє бажання покинути у вересні затишні апартаменти в Сантьяго, де він проживає останні сім місяців разом із дружиною (переможницею конкурсу «Міс Всесвіт-87») та сином. Цього року влада Аргентини вже двічі марно домагалася від Чилі екстрадиції колишнього президента, якого підозрюють у корупції. Готуючись повернутися додому, Менем не збирається до в’язничної камери. 74-річний екс-президент повен сил і рішучості довести як суддям, так і народу Аргентини безпідставність усіх висунутих проти нього обвинувачень. По поверненні Менему доведеться пояснити, куди зникли $60 млн. під час спорудження двох в’язниць в Аргентині та розповісти про походження $600 тис. на його рахунку в Швейцарському банку. На думку слідства, цю суму колишній глава держави отримав від нелегального продажу аргентинським урядом зброї Хорватії та Еквадору в період iз 1991 по 1995 рік, що припадає якраз на час першого президентства Менема. Цікаво, що офіційно Аргентина виступала одним із гарантів миру, укладеного згодом між Перу та Еквадором, а в Югославію відправляла солдат-миротворців. Кілька років тому під час розслідування цієї справи Менем просидів шість місяців під домашнім арештом, однак його звільнили за браком доказів. Подейкували, що Менем уникнув тюремного ув’язнення лише завдяки особистому сприянню Джорджа Буша-молодшого, якого вельми засмутила перспектива втратити найулюбленішого колегу із гри в гольф. Пізніше, коли правосуддя зажадало від екс- президента нових свідчень із цих справ, він відмовився їхати на батьківщину, заявивши, що став жертвою політичних переслідувань. Після кожної відмови Менема були видані міжнародні ордери на його арешт. Нині адвокати екс-правителя наполягають на їхньому анулюванні, аби він зміг безперешкодно повернутися в Аргентину.

Менема також можуть запитати про призупинення, а згодом і закриття розслідування вибухів у єврейському громадському центрі в Буенос-Айресі 1994 року. Внаслідок трагедії тоді загинуло 85 осіб. Цього року за підтримки чинного президента Аргентини Нестора Кіршнера в латиноамериканській столиці широко відзначили десятиліття цієї чорної дати. Два роки тому газета New York Times опублікувала сенсаційний матеріал, який звинувачував Карлоса Менема, католика сирійського походження, у зв’язках iз іранськими спецслужбами. Саме від них, стверджувала газета, Менем отримав хабар у розмірі $10 млн. за «дозвіл» здійснити теракт на території Аргентини. Слідчі були переконані, що ці гроші осіли в Швейцарському банку, і звернулися по допомогу до колег у Швейцарії. Після ретельного вивчення всіх банківських рахунків, суддя Крістін Жюно заявила місяць тому, що жоден із них не має стосунку до іранського хабара.

Карлос Менем час від часу дає інтерв’ю, у яких відкидає всі звинувачення, натомість роблячи наголос на недоліках чинної аргентинської влади на чолі з Кіршнером. Рік тому на президентських виборах Менем буквально подарував своєму головному супернику найвищий пост, зійшовши з дистанції до початку другого туру. Схоже, в Чилі в екс-президента було достатньо часу проаналізувати власні політичні прорахунки. Бо нині він активно готує (рунт для повернення не просто на рідну землю, а ще й у Рожевий дім (резиденцію президента). Протягом досить тривалого терміну свого так званого добровільного вигнання колишній президент не припиняв контактів із соратниками і навіть спромігся створити в межах Пероністської партії нову депутатську групу, яка, за його словами, має на меті об’єднати розколотих Кіршнером пероністів. Саме негативні процеси всередині найбільшої правлячої партії Менем називає причиною всіх бід аргентинського народу, половина якого опинилася за межею бідності. Цікаво, що більшість аргентинців джерелом власних бід вважає якраз-таки Менема, який, на їхню думку, проводив надто агресивну політику приватизації навіть державних монополій — енергетики, залізниці тощо. Якщо спочатку це привело до процвітання країни, то згодом коштувало їй дуже дорого. Опитування громадської думки свідчать, що 60% електорату ні за яких умов не проголосували б за Менема. Однак дивлячись на його впевнений вигляд сьогодні, стають зрозумілими слова аргентинського соціолога Херіберто Мураро: «У Менема є певний імідж, щось на зразок міфу про непереможного Майка Тайсона. Мовляв, Менем ніколи не програє двобою».