Школа навчить, як робити кар’єру

— Чому для визначення змісту загальної середньої освіти в Україні знадобилося створювати стандарти? Хіба для цього не достатньо існуючих програм з різних предметів?

— Про те, що навчальні програми між собою сьогодні неузгоджені, кажуть і вчителі, і діти. Раніше не було загальних вимірників для кінцевого результату навчання у школі, не визначалося, що саме повинен знати випускник школи, що вміти та які життєві компетенції мати. Як наслідок, маємо перевантаження навчальних програм, коли той самий матеріал дублюється в курсі літератури, історії України, всесвітньої історії та географії. Державний стандарт спонукає переглянути навчальні програми, розвантажити їх від надмірної інформаційної бази, яка сама по собі не робить учня ані більш розумним, ані більш успішним у житті. Стандарти визначатимуть напрями розвитку освітніх галузей та державні вимоги до рівня освіченості дітей, сприятимуть створенню єдиного освітнього простору України.

До речі, перевагу суми знань над розвитком вмінь учнів можна сприймати як позитив і як негатив. Адже відомо, що на міжнародних олімпіадах наші діти демонструють неперевершений рівень знань, і у той же час мають великі проблеми при застосуванні їх на практиці. Державні вимоги до рівня освіченості мають змінити спрямування нашої освіти. Тепер головне — це формування життєво важливих компетенцій через зміст освіти, а не зміст сам по собі.

Ми ретельно вiдбираємо твори тих чи інших письменників до програми, вибудовуємо логічні ланцюжки історичних подій, математичних рівнянь та хімічних формул. И все це робимо заради того, щоб дитина все це вивчила. Ми ж повинні зрозуміти, що зміст сам по собі не є метою навчання в школі. Знання — це лише інструмент для формування важливих життєвих компетенцій. Не може бути набуття навичок грамотного письма самоціллю, це шлях до вільного спілкування з іншими людьми, інструмент для створення певної службової кар’єри. Само по собі володіння іноземною мовою також нічого не варте. Воно потрібне, щоб пізнати світ, навіть здобути високооплачувану і цікаву роботу. І так з кожного навчального предмету.

— Що нового має з’явитися в навчальних програмах?

— Відтепер буде започаткований тендерний відбір навчальних програм, а в конкурсну комісію не ввійде жоден з авторів цих програм. Я вважаю, що для учнів 1—9 класів має бути затверджена єдина програма, до якої мають бути створені декілька варіантів авторських підручників, що суттєво б відрізнялися один від одного. Хоч як прикро, але ми сьогодні маємо ряд підручників- клонів, які відрізняються лише обкладинкою та декількома реченнями. І тому стандартами, в першу чергу, будуть користуватися розробники навчальних програм, потенційні автори нових підручників. Вони повинні розібратися в тому, наскільки сьогодні середня школа як суспільний інститут дає дітям життєві компетенції, а також які корективи потрібно робити в цьому напрямi.

— Чи зачеплять стандарти форми та методи навчання?

— Ні. Це прерогатива вчителя. Всі вчителі різні. Хтось прихильник вербальної системи, бо дуже красномовний, інший любить пояснювати за допомогою схем, третій надає перевагу роботі з документами... Кожен вчитель виробляє власні форми і методи роботи з дітьми, вони не можуть бути універсальними. Музиканти також виконують один і той же твір, але їхня манера виконання відрізняється. Що ж має суттєво змінитися, то це підручники. Iз 2005 року ми переходимо від підручників для учнів до навчальних комплектів, які будуть складатися з підручника для учня, посібника для вчителя, а також їх електронного посібника.

— Чи доведеться вчителю змінювати свій стиль роботи?

— Якщо ми робимо акцент не на запам’ятовуванні інформації, а на компетенції через інформацію, то вчителям доведеться в певній мірі психологічно перебудовуватись. У школі існує таке явище, як «предметний патріотизм», бо наші вчителі до безтями закохані у свій предмет. Але для дитини існують й інші предмети, вона фізично не може вивчити все, що хоче від неї вчитель. І в цьому разi стандарти слугуватимуть на захист дитини. Вони також сприятимуть розширенню творчої свободи вчителя, бо в програмах передбачатимуться години, які вчитель буде використовувати для навчання дітей за своїми міркуваннями та виходячи з ситуації в певному класі.

Більшу свободу у виборі змісту навчання отримають безпосередньо і навчальні заклади. Ніколи в історії України ще не було, щоб саме школа мала можливість третину навчального часу (насамперед, у старшій школі) планувати за своїми міркуваннями, навіть вводити такі предмети, які більше ні в якій школі вивчатися не будуть.

ДО РЕЧІ

Як повідомив на прес-конференції міністр освіти та науки Василь Кремінь, оновлення зачепили й вищу школу. З’явилися нові напрями та спеціальності, орієнтовані на ринкову економіку й інформаційне суспільство. Наприклад, новими для українських університетів та інститутів стали такі напрями, як туризм, біотехнологія, національна безпека, реабілітаційна освіта. Введено нові спеціальності — технології електронних мультимедійних видань, логістика, медична фізика, прикладна економіка тощо. Випускникам системи профтехосвіти та вищих навчальних закладів I—II рівнів акредитації надано можливість продовжити навчання за кошти держбюджету в стислі терміни. Також збільшено квоту прийому сільської молоді за держзамовленням із 25 до 50%.