Перші Дні — «комом»
19—22 грудня вперше за 13 років репатріації кримськотатарського народу у Києві пройшли Дні кримськотатарської культури. Задум був чудовий — зробити кримськотатарський народ ближчим і зрозумілішим народу України. Але те, як його було реалізовано, на думку кримчан і самих кримських татар, не витримує жодної критики.
Протягом тижня кримськотатарські творчі колективи демонстрували свої художні досягнення на сценічних майданчиках і в кращих виставкових залах столиці України. Сучасні процеси інтеграції кримських татар в українське суспільство обговорювалися на науковій конференції «Кримські татари. Історія. Культура. Право», організованiй Державним комітетом України у справах національностей і міграції. Питання видання і поширення кримськотатарської літератури обговорено в ході «круглого стола» в Державному комітеті телебачення і радіомовлення України. Після закриття Днів у столиці розпочалися гастролі Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру.
Дні, безсумнівно, мали наслідки. Основна проблема кримськотатарського народу в Україні нині полягає у відсутності чіткого визначення на законодавчому рівні, хто ж такі кримські татари в Україні, вважає народний депутат України Рефат Чубаров. Про це він заявив у ході наукової конференції «Кримські татари. Історія. Культура. Право», в рамках Днів кримськотатарської культури у Києві. Р. Чубаров нагадав, що в травні 2004 року виповниться 60 років з дня депортації кримських татар, і відзначив, що напередодні таких дат, як правило, посилюються очікування конкретних заходів із боку держави, що дозволяє говорити про те, що нарешті поновлюються права кримських татар.
Однак при проведенні Днів, вважає заступник голови Верховної Ради Криму Ільмі Умеров, було більше проблем, ніж досягнень. По- перше, рішення про проведення Днів було прийнято ще в травні 2003 року, однак при цьому не було визначено джерело їх фінансування, розповідає віце-спікер ВР АРК. Спочатку реалізація програми оцінювалася в 800 тисяч гривень із бюджету Криму і 150 тисяч — із державного. У державному бюджеті такі кошти знайшлися: Київ за ці кошти планував забезпечити майданчики для проведення заходів, переїзд учасників, виготовлення реклами, афіш тощо. Іншими словами, Київ був готовий приймати Дні. Так, воно, по суті, і було, констатує Ільмі Умеров. Стосовно Криму то незважаючи на те, що Дні кілька разів переносилися, ще за два тижні до їх початку не було відомо, за рахунок чого ж їх фінансувати, роз’яснює ситуацію заступник голови ВР. Вихід, за його словами, було знайдено за допомогою голови Верховної Ради Бориса Дейча, який для того, щоб не зірвати захід, допоміг ухвалити рішення про виділення близько 300 тисяч гривень із рахунків Рескомнаца. У результаті й вийшло, що те, що планували провести за 800 тисяч гривень, провели всього за 300 тисяч, а це призвело до значного скорочення програми.
Однак найголовніше навіть не в цьому, стверджує Ільмі Умеров, а в тому, що Дні проведено за ті гроші, які повинні були піти на розвиток програм соціальної сфери для репатріантів. Зокрема, заради проведення Днів один кримськотатарський ансамбль відмовився від нового комплекту костюмів, інший — від комплекту взуття, третій — від придбання звукопідсилювальної апаратури. Кримськотатарський театр погодився перенести терміни придбання апаратури для синхронного перекладу вистав у залі для глядачів, що дуже важливо для залучення кримчан інших національностей до кримськотатарського театрального мистецтва. Редакції кримськотатарського телебачення Рескомнац не зміг профінансувати придбання другої частини апаратури для монтажу програм, а через це і придбана раніше перша частина лежить незадіяна. Тобто проведенням Днів культури у Києві було зірвано заплановане раніше в Криму зміцнення матеріально-технічної бази національної культури. Перенесення термінів поставило в скрутне становище і київських партнерів Днів, у зв’язку з чим вони не змогли організувати рекламу. «Я був у Києві за кілька днів до початку свята, але ніде не було реклами чи оголошень. І навіть під час гала-концерту в Національній опері на будівлі не було навіть афіші про те, що в столиці проходять Дні кримськотатарської культури, — продовжує Ільмі Умеров. Що ж говорити про киян, які, можливо, і хотіли б подивитися концерт, виставку, виставу, але не змогли дізнатися, де все відбувається.
У Криму зараз у зв’язку з цим деякі люди кажуть, що «нікому ми у Києві не потрібні». Думаю, просто погана організація перших в історії України Днів нашої культури знизила і їх значення, і їх вплив на киян. Це буде уроком на майбутнє…»
