Коли за поразку не соромно

Перед початком гри між московським «Локомотивом» та київським «Динамо» в рамках групового турніру Ліги чемпіонів не полишало відчуття певної «несправжньості» події, що мала відбутися. Атмосфера навколо єврокубкового матчу аж занадто нагадувала ту, що панує перед іграми такого рівня в столиці України. Та ж сама какофонія скиглячих дудок, так само налаштована публіка, яка зважилась на похід на стадіон скоріше через «міжнародність» матчу, ніж з прихильності до команди «Локомотив» (Москва). Приємно вразили дві речі — красень- стадіон у Черкізові, що відповідає найкращим європейським стандартам, і велика група підтримки українського чемпіона, доставлена до Москви спеціальним потягом. Разом із представниками української діаспори в Москві «український десант» склав гідну конкуренцію традиційно емоційному настрою московської публіки в дні приїзду українських команд. Хоч напередодні преса повідомила, що всі квитки на матч продані, арена стадіону «Локомотив» аж ніяк не виглядала заповненою вщерть.

Якщо в динамівців з різних причин не змогли прибути до Москви одразу п’ятеро гравців основного складу (Леко, Федоров, Чернат, Гусін та Нанні) то в господарів поля єдина втрата сталася лише напередодні гри — на поле не вийшов Ізмайлов.

Сама гра з перших хвилин відрізнялася від того, що ми бачили у виконанні «Динамо» в попередніх турах чемпіонської ліги. Українська команда грала на диво розкуто, змушуючи помилятися захист росіян. «Локомотив» прийняв таку гру, й глядачі побачили не звичне для ігор такої відповідальності «перетягування каната» в щільному захисті, а відкритий атакуючий футбол. Динамівці атакували більше, проте до небезпечних ударів справа майже не доходила. Контратаки москвичів на своєму (!) полі несли велику небезпеку, оскільки за відсутності Федорова захист «Динамо» грав далеко не бездоганно, а Онищенко виконував роль «хвилеріза» не так надійно, як це раніше робив Леко.

Врешті помилка Дмитруліна призвела до виходу Бузнікіна сам на сам із Шовковським, після чого господарі повели 1:0. Декілька хвилин сумбурної гри закінчилися чудовою комбінацією динамівців і невідпорним ударом Белькевича — 1:1. Одразу ж ініціатива перейшла до киян і здавалося, що другий гол — лише справа часу. І тут своє слово сказав арбітр Ібаньєс, який восени цього року вже один раз «допоміг» росіянам у грі їхньої збірної із швейцарцями. Цілком очікуваний одинадцятиметровий впевнено забив Ігнашевич на останній хвилині першої половини гри.

У «Динамо» залишався лише один вихід — продовжувати грати у свою гру, незважаючи ні на що. Прикро — чи не вперше кияни «повели гру» у виїзному матчі Ліги чемпіонів, а на табло рахунок не на їхню користь. На жаль, зробити це не вдалося. Проте за поразку цього разу аж ніяк не соромно.