Iгор ШКИРЯ: Хто сказав, що ми повинні робити реформу нашвидкуруч?..

— Ваша фракція не приховувала зацікавленості в затвердженні Геннадія Васильєва на посаді Генерального прокурора...

— Я не бачу підстав говорити, що наша фракція тут переслідує якісь власні інтереси. Кандидатом на пост генпрокурора Геннадія Васильєва висунув Президент України. Як людина, яка знає Васильєва досить давно, можу підтвердити, що це справді професіонал найвищого рівня, людина принципова, котра має свої власні погляди і переконання з широкого спектра питань i не піде на змову з совістю. Отже, країна виграла однозначно.

— Крісло першого віце- спікера було порожнім лічені хвилини, — його практично одразу зайняв комуніст Адам Мартинюк. Чи означає це, що чергову парламентську кризу подолали?

— Хочеться сподіватися на це, хоч стовідсоткової впевненості, звісно, бути не може. Передусім тому, що залишилася незадоволена сторона. Принаймні в мене склалося таке враження. Я маю на увазі фракцію Віктора Ющенка «Наша Україна». Проте я впевнений: нашоукраїнці зробили висновки з того, що сталося. Мені здається, і фракція загалом, і її лідер зокрема починають розуміти, що внесення деструкції в роботу парламенту навіть під найпристойнішим приводом неприпустиме.

— У вас не склалося враження, що Верховна Рада почала останнім часом працювати в своєрідному «силовому» режимі? Спочатку одна сторона блокувала президію і все йшло за їхнім сценарієм. Потім те саме зробила інша — і також досягла свого. До чого можна прийти в результаті подібних маневрів?

— По-перше, до такої акції представники більшості вдалися вперше за півтора року. І це був справді вимушений крок. Якщо я приходжу на роботу в парламент і не можу виконувати свої обов’язки через те, що хтось має інші плани, хтось захотів вирішити за мій рахунок свої власні проблеми, — чому я повинен це терпіти? Нас, як не є, більшість. І в більшості такі самі депутати, такi самi чоловiки, які також уміють за себе постояти, що й продемонстрували.

— Одне з найважливіших питань, яким найближчим часом доведеться зайнятися парламентаріям і навколо якого аналітики теж не виключають серйозних зіткнень між представниками парламентської більшості й частини опозиції, — питання політичної реформи. Конституційний Суд, як відомо, дав позитивний вердикт з обох законопроектів — і з так званого парламентського, і з варіанта, розробленого більшістю та комуністами в співпраці з президентською Адміністрацією. Яким ви бачите продовження політреформи?

— Я цілком погоджуюся з Президентом України: якщо політичну реформу не провести сьогодні, зробити це потім буде набагато складніше. Хоча не можна не помічати і того, що постійне, перманентне втягування парламенту в політреформу відволікає його від головного завдання — прийняття всієї тієї маси законопроектів, яких потребує країна. Безсумнівно, нам потрібна парламентсько-президентська форма правління. Проте обидва згадані законопроекти, на мій погляд, вимагають доопрацювання. Зокрема, я не впевнений у тому, що президента слід обирати в парламенті. Як депутату мені може бути приємно, що парламент відіграватиме важливішу роль. Однак це дуже серйозне питання, щоб вирішувати його зопалу, тут ще варто добре подумати. Ще одне принципове питання — спосіб обрання парламенту. Я проти переходу на суто пропорційну систему. Хоч би що там казали, партії в нас охоплюють надзвичайно малу частину населення. Якщо нині провести вибори на пропорційній основі, 90% депутатського корпусу будуть киянами — досить подивитися на нинішніх «списковиків». Я особисто взагалі вважаю, що ми повинні рухатися не в бік пропорційних, а, навпаки, в бік мажоритарних виборів. Чому б у контексті реалізації підсумків референдуму 2000 року не піти на скорочення кількості депутатів із 450 до 300, яких би обирали всіх у мажоритарних округах? Мною підготовлений проект закону про внесення змін в статтю 76-у Конституції України, котрим передбачаються саме такі зміни — скорочення кількості народних обранців до трьох сотень з проведенням виборів тільки по мажоритарці. В підтримку законопроекту підписалися вже близько 50-ти депутатів, збір підписів продовжується. За такої системи балакунів, крикунів і нероб у парламенті було б на порядок менше.

— Але хто це міг би підтримати, крім кількох десятків мажоритарників?

— Принаймні ми про це заявлятимемо. Це не означає, що ми проти політичної реформи. Ми проти того безладдя, яке існує в парламенті. Давайте підрахуємо, хто сьогодні найактивніше бере участь у всіх цих блокуваннях трибуни тощо? Відсоток мажоритарників там набагато нижчий. Якщо і перейти на «пропорціоналку», то не в 2006 році, а хоч би в 2010-му.

— За подібної постановки питання можуть виникнути проблеми з потенційними «союзниками» більшості в питанні політреформи — фракцією КПУ. Комуністи вже чітко дали зрозуміти, що проголосують за внесення змін до Конституції в другому читанні тільки за умови прийняття закону про пропорційні вибори...

— У кожної політичної сили своє бачення. Я вважаю, що голосувати слід за «пакет». Необхідно розробити законопроект, у якому будуть узгоджені всі позиції, щоб потім ніхто не спокусився якимось чином порушити домовленості.

— Але навіть якщо подібну пакетну угоду вдасться оформити, новий законопроект знову доведеться посилати на експертизу до Конституційного Суду. А це — дорогоцінний час. Так можна і не встигнути до президентських виборів...

— А хто сказав, що ми повинні робити політичну реформу нашвидкуруч? На нас — колосальна відповідальність. Ми не можемо проводити конституційну реформу кожну парламентську каденцію. Сьогодні ми повинні зробити крок, щоб хоч би найближчі років 10—15 до цієї теми не повертатися. Тому кожен має висловити свою думку, а з усього цього ми повинні скласти єдину мозаїку. Якщо прихильників реформи набереться достатня кількість, отже, слід її проводити. Якщо ні — отже, сьогодні для неї не час.

— Ще одне дуже важливе питання, яке найближчим часом має розглянути парламент, — про державний бюджет на 2004 рік. З боку парламенту, а конкретніше — бюджетного комітету, — на адресу підготовленого урядом до другого читання проекту вже прозвучало чимало критики. Наскільки проблемним може виявитися його проходження?

— Чи можете ви пригадати хоч одне прийняття держбюджету, коли не було конфліктів, коли всі відразу сказали, що бюджет їм подобається? Такого в нашій історії не було, і я не впевнений, що найближчим часом буде. Завжди під час формування бюджету, особливо якщо його на все не вистачає, є незадоволені і скривджені — хто з економічних, хто — з політичних міркувань. Вважаю, не можна назвати бюджет, запропонований урядом, ідеальним. У мене як у депутата до нього маса претензій. Але цей бюджет є своєрідним зрізом нашого часу. На що здатні, те й маємо. Радує, що протягом кількох років доходна частина стабільно зростає. З’являються гроші, які можна скеровувати не тільки на вирішення соціальних питань, а й на економічний розвиток, будівництво доріг, розвиток авіації тощо. Головний висновок — ми повинні більше заробляти.

— Партію «Регіони України» розглядають серед найактивніших учасників майбутніх президентських виборів. До виборів залишилося не так уже й багато часу. Коли «Регіони» офіційно визначаться з кандидатом?

— «Партія регіонів» уже багаторазово заявляла, що наш кандидат — це нинішній прем’єр-міністр Віктор Янукович. Але ми, як відомо, маємо намір узгодити своє рішення з рішенням колег по парламентській більшості. Яке рішення прийме більшість, того кандидата і підтримуватимуть усі її фракції та групи, закрема й наша.