Віктор СУСЛОВ: Перегини в контролі бізнес-середовища недопустимі

Три місяці тому в Україні розпочав свою роботу знову створений регулятор ринків фінансових послуг — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Очолив її колишній народний депутат, екс-голова парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності Віктор Суслов, який має, до речі, чималий досвід парламентських розслідувань і викриттів у фінансовій сфері. Але, як показує нижче опубліковане інтерв’ю, сьогодні Суслов не налаштований рубати з плеча.

— Ваша новостворена організація виглядає на ринку фінансових послуг чи то гравцем, чи то суддею. Яка з цих ролей є для вас привабливішою?

— Я не хотів би, щоб нашу комісію так сприймали. Ми, швидше, схожі на регулювальника цього ринку, якому доручено стежити за дотриманням правил. Звичайно, якщо будуть порушення, тоді нам доведеться застосовувати санкції. Але поки що, на початку роботи комісії, ми проявляємо гуманне ставлення до ринків, які нам доручено регулювати. Тут є чимало недоліків, особливо на страховому ринку, але ми не прагнемо до покарань. Дуже часто наш метод роботи — попередження, зокрема через пресу. Наприклад, сьогодні статутні фонди 53 страхових компаній не мають навіть 100 тисяч євро, як було передбачено законом ще у 1996 році. Ми звертаємо на це увагу страхових компаній і рекомендуємо терміново нарощувати статутний капітал. До сьомого листопада цього року потрібно мати капітал уже не менше 500 тисяч євро. Але санкції поки що не застосовуємо, хоч могли б це робити, аж до призупинення ліцензії. Сподіваємося, що наші сигнали усе-таки почують. І такі приклади вже є. Одна з компаній «Касандра» добровільно приєдналася до іншої... А жорсткі заходи (вилучення ліцензій і закриття компаній) для нас небажані, оскільки виникає запитання щодо клієнтів. Адже у такому випадку ні в чому невинні люди можуть мати збитки. Оскільки компанія після примусового закриття може і не виконати своїх зобов’язань...

— Які недержавні організації ви повинні регулювати і як вони реагують на ваше вторгнення в їхню сферу діяльності?

— Нашу комісію побудовано відповідно до піднаглядних їй секторів ринку. У нас існує департамент страхового нагляду. Після нещодавнього прийняття Верховною Радою Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» велике майбутнє має департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами. Адже ми знаємо, що в інших країнах у секторі недержавних пенсійних фондів нагромаджуються величезні активи, які часто перевищують власні кошти банків. У нас створено департамент нагляду за небанківськими кредитними організаціями (це кредитні спілки і ломбарди), є також низка інших небанківських кредитних організацій (Державна інноваційна компанія, Кредитно- гарантійна установа тощо). Департамент нагляду за фінансовими компаніями спеціалізується на регулюванні фінансового лізингу, факторингових компаній, довірчих товариств, більше (причому сумно) відомих як трасти. До речі, за дорученням уряду ми сьогодні розпочали розробку закону про довірче управління майном.

— А хто контролює гральний бізнес?

— Казино, лотереї залишилися у Міністерстві фінансів, нам функції нагляду за ними не передавали. Але водночас ми хочемо чітко визначитися з функціями з регулювання грального бізнесу і поставили питання перед урядом стосовно того, що у цій сфері є прогалини у частині боротьби з відмиванням «брудних» грошей. Як відомо, існують три органи державного фінансового моніторингу — Національний банк, який займається банківською системою, Комісія з цінних паперів і фондового ринку (у неї свої функції) та наша комісія, про компетенцію якої ми щойно говорили. А ось гральний бізнес залишився поза сферою регулювання. У запропонованому нами уряду законопроекті коло суб’єктів держфінмоніторингу розширюється і ними стають організації, які мають право реєструвати відповідні установи і регулювати їхню діяльність. Так що казино та лотереї, імовірно, і в справі боротьби з «відмиванням» залишаться у сфері діяльності Мінфіну.

— Який сумарний обіг (хоч би оцінно) підприємств вашої сфери впливу?

— Обсяг зібраних у страхуванні платежів, наскільки я пам’ятаю, це трохи більше нiж чотири мільярди гривень на рік, а на інших наших ринках — у багато разів менше. Отже, всього поки що не більше як п’ять мільярдів гривень.

— А тіньова сфера — це «у тому числі» чи «крім того»?

— Природно, вона йде окремо. Власне, створення нашої комісії і пов’язане з необхідністю ввести контроль за роботою небанківських фінансових установ, щоб звузити сектор «тіні». Адже епопея з трастами, котра ще потребує філософського узагальнення, надовго запам’ятається нашим громадянам масованими фактами шахрайства. І не можна забувати, що вона стала можливою саме у зв’язку з відсутністю державного нагляду. Та й сьогодні, можна стверджувати, потребу в такому органі в Україні повністю не усвідомили. Таке рішення прийняли тільки тому, що це питання дуже жорстко поставили міжнародні фінансові організації і, насамперед, Світовий банк. Ця вимога була однією з основних умов співпраці цих організацій з Україною. І вона цілком виправдана. Адже нагляд, що існує у банківському секторі, об’єктивно видавлює звідти «тіньові» операції до небанківського сектора. Це як сполучені посудини.

А через страхові компанії і кредитні спілки можливе оготівковування грошей і так звана оптимізація оподаткування. За перестрахувальними схемами за кордон переводять мільярди гривень. Операції з перестрахування абсолютно законні і необхідні. Але випадки укладення договорів перестрахування, коли страхові виплати не повертаються до України, вказують або ж на незаконний вивіз капіталу, або містять ознаки «відмивання». Якщо оцінювати значення розвитку небанківського фінансового сектора з макроекономічних позицій, то воно полягає у можливості мобілізації колосальних інвестиційних ресурсів для розвитку нашої економіки. Наприклад, фінансові ресурси недержавних пенсійних фондів забезпечили, зокрема, досить упевнений розвиток економіки такої відсталої раніше країни, як Чилі. У розвинених країнах довгострокові страхування життя має більша частина населення. Тільки у цій сфері нагромаджуються десятки й сотні мільярдів доларів. А в Україні цей вид страхування займає усього лише піввідсотка страхового ринку. А займаються цим не більше 20 зареєстрованих компаній, які залучають десь 16 мільйонів гривень на рік. Адже це довгострокові інвестиційні ресурси, які можуть піднімати нашу економіку. І весь обслуговуваний нами сектор повинен працювати на це завдання — збирати ресурси для довгострокового інвестування економіки. Перспективи для цього вже відкриваються. Але слід розуміти, що вирішити такі масштабні завдання миттєво просто неможливо, потрібно відновити довіру населення до небанківських установ.

— Чи вважаєте ви, що проголосовані у парламенті законопроекти з податкової реформи дозволять досягти реального скорочення тіньового сектора, в тому числі й у регульованій вашою комісією сфері?

— Найважливіше значення має закон про оподаткування фізичних осіб. Він, зокрема, стимулює розвиток небанківських фінансових установ і ширше використання населенням фінансових послуг. (У законі передбачено платежі — на освіту, охорону здоров’я, до недержавних пенсійних фондів, що зменшують базу оподаткування). Ці закони прогресивні. А головний недолік цієї реформи у тому, що вона, якщо можна так сказати, недостатньо комплексна. Скільки років говорили про необхідність скасування пільг, а досягти цього у парламенті не вдалося. Там, де вони залишилися, у податковому законодавстві зяють прогалини. Сьогодні немає жодного виду податків, вільного від пільг. Отже, бюджет обов’язково зіткнеться з проблемами, що негативно позначиться на розвитку економіки.

— У вас є підрозділ, покликаний боротися з відмиванням «брудних» грошей. Це «мода» чи реальна потреба, яка пояснюється високим рівнем криміналізації небанківського сектора?

— Я вже казав, що боротьба з легалізацією грошей, отриманих кримінальним шляхом, це не власне українська ініціатива. Ця боротьба набула особливого розвитку після 11 вересня 2001 року, коли терористи організували напад на Сполучені Штати як частину широкої міжнародної кампанії з переслідування і придушення тероризму. Україна, на жаль, потрапила до списку країн, які не беруть участi в боротьбі з відмиванням грошей. І тепер, щоб уникнути міжнародних санкцій, ми повинні проявити максимум зусиль, щоб нас із цього «чорного» списку викреслили. Поки ми там, не можна розраховувати на притік іноземних інвестицій. Отже, це аж ніяк не данина моді. Ми зобов’язані швидко та у повному обсязі виконати усі рекомендації FATF. Сьогодні це обов’язкова умова, щоб зарахувати Україну до розряду цивілізованих європейських держав. Вам може щось не подобатися у методах боротьби з відмиванням грошей, але вибору у нас немає, як немає й предмета для дискусії. Але підрозділ, про який ви говорите і який ми справді створили (відділ фінансового моніторингу), однак роботи матиме чимало. Він повинен координувати роботу чотирьох наших наглядових департаментів, спрямовану на виявлення фактів відмивання кримінальних грошей, проводити велику аналітичну і роз’яснювальну роботу у підконтрольних нам фінансових установах.

— А як позначається боротьба з відмиванням грошей на стані бізнес-середовища?

— Ця боротьба вже змінила саму суть колишньої ринкової економіки. Колись Ленін ввів у Росії воєнний комунізм. А сьогодні у світі, я тут міркую як теоретик, ввели систему воєнно- поліцейського капіталізму. Розпочався всесвітній бенкет силовиків. Такі поняття, як комерційна, підприємницька таємниця, по суті, скасовано. Це саме відбувається і в Україні. Сьогодні наше законодавство ввело такі умови, за яких усі ці таємниці дуже важко зберігати. Будь- яка операція понад встановлені суми автоматично потрапляє до розряду підозрілих. За будь- якою такою операцію можуть проводити розслідування. Фінансові установи стали суб’єктами первинного фінансового моніторингу і зобов’язані інформувати про будь-які сумніви, пов’язані з поведінкою клієнтів. Отже, з погляду розвитку підприємництва створюється не найсприятливіше середовище. Тому що там, де є такий щільний контроль за приватними інтересами, за рухом приватних грошей, є можливість обвинуватити представників бізнесу у тому, що їхні операції або незрозумілі, або сумнівні, і підвести їх під тиск державної системи. Отже, поліцейська машина, користуючись моментом і під прапором лозунгів дня, про які ми говорили, хоче отримати максимальний тотальний контроль над підприємництвом. На підтвердження цього є чимало фактів, і я бачу тут певну тенденцію. Наприклад, ці структури хочуть бути у курсі всіх наших запланованих перевірок. Я не знаю, навіщо їм це потрібно. Часто без порушення кримінальних справ вони вимагають інформацію стосовно конкретних підприємств. І це, звісно, певні перегини. У країні з воєнно-поліцейською історією і традицією, в колишньому тоталітарному суспільстві СРСР, де десятки років домінували силові структури, не варто нагнітати і пробуджувати воєнно-поліцейську обстановку. У кінцевому результаті це може призвести до трансформації нашої системи далеко вбік від ринкової економіки.

— Підприємства знову підуть у «тінь»?

— Туди вже не дуже й сховаєшся. А статися може наступне: намагаючись захиститися від тотального контролю, підприємці просто почнуть заганяти гроші не туди, куди вигідно й корисно для суспільства, скажімо, в інноваційні проекти. Не є таємницею, що там досить високий рівень ризику, а отже, може виникати підозра у сумнівності операцій. У результаті загальна рентабельність операцій, можливо, знизиться. І мене нині хвилює ось що: згідно з інформаційними повідомленнями про підозри у відмиванні коштів, їхній обсяг уже виходить на мільярди. Причому ніхто не розкрив реально злочинного походження цих грошей, а кампанія набирає обертів. Це небезпечний шлях. Тут потрібно вчасно зупинитися і зайнятися вдосконаленням нашої методики, вчитися визначати справжнє походження цих грошей. Для України це все є досить складним процесом. Є кілька особливостей, пов’язаних, я думаю, з нашим минулим, що здатні трансформувати боротьбу в кампанію. На противагу цьому потрібно нарощувати обсяги аналітичної роботи. І якщо наприклад, ми бачимо, що із загальної суми зібраних страхових премій приблизно тільки 12% виплачують, а найчастіше страхові випадки просто не трапляються, то це свідчить, що у страховій справі не все гаразд. Ми все це вивчаємо і виходитимемо на показники, характерні для Європи.

— У пресі була інформація, що серед основних претензій FATF до України, висловлених на Берлінськiй сесії цієї організації в червні 2003 року, було внесене зауваження про слабке ведення боротьби з відмиванням грошей у небанківському секторі.

— Це правда: небанківський фінансовий сектор в Україні до створення нашої комісії по суті не регулювали. Але комісія стає на ноги дуже швидко. Мені кажуть, що жодна знову створена державна установа не розвивалася так швидко. Закінчується четвертий місяць нашої роботи (Положення про комісію затверджене Указом Президента України 4 квітня 2003 року. — Ред. ). Ми вже практично в повному обсязі здійснюємо свої функції, виконуємо всі доручення Кабміну, видаємо ліцензії. Щотижня комісія проводить свої засідання як колегіальний орган.

У Великій Британії створення подібного фінансового регулятора зайняло до чотирьох років — ми вкладемося в два роки. Інвентаризація фінансових установ у маленькій Швейцарії зажадала двох років — нам для цього вистачить і року. Вже сьогодні ми маємо у своєму розпорядженні попередні дані про 4300 фінансових установ, за якими здійснюватимемо нагляд.

Проте не все, на жаль, безхмарне: є люди, яким дуже хотілося б справедливі зауваження FATF про стан регулювання сектора подати як обвинувачення на адресу комісії. Нас уже намагаються бити на зльоті. Тому я звернувся до керівництва Кабміну з проханням надати комісії повноваження вести прямі переговори з FATF.

— Чи відомо вам, чиї інтереси комісія вже встигла зачепити?

— Думаю, це виявиться найближчим часом. Наприклад, під час проходження через Кабмін підготовленого нами проекту нового Положення про перестрахування. Там порушено дуже великі інтереси: закривається можливість переказу величезних грошових сум до офшорних зон, до країн, де відсутній державний нагляд за перестрахуванням... і ще дещо.

Я не можу сказати більше. Зрозумійте мене: я перейшов зі сфери публічної політики до тієї сфери реальної політики, де конкурують могутні фінансові угруповання, — Черчилль колись вдало назвав її «боротьбою бульдогів під килимом». Я хочу, щоб нам дали хоч би півтора-два роки відносно спокійної роботи. Після цього регулювання небанківського фінансового ринку в Україні в основному відповідатиме міжнародним стандартам, і претензій до нас із боку міжнародних організацій не буде.