Багато знань — мало творчості

Сталося так, що уродженець села Богданівка, що на Полтавщині, провчившись у Московській духовній семінарії, священиком так і не став. Він повернувся в Україну і став працювати вчителем, багато часу приділяючи вивченню спеціальних праць з педагогіки та психології. З утворенням Української Народної Республіки (1917—1920 рр.) організовував мережу українських шкіл і вчительських курсів, основною метою яких було утвердження української державності. 1918 року Григорія Ващенка призначено доцентом Українського Полтавського університету, а його робота «Загальні методи навчання» стає основним підручником для вищих педагогічних навчальних закладів країни. У 30-і роки вченого було звинувачено в «буржуазному націоналізмі» й під час Великої Вітчизняної війни він виїхав за кордон і продовжив займатися своєю науковою діяльністю вже в Мюнхені, в Українському вільному університеті.

Сьогодні його погляди й ідеї далеко не безперечні. Однак з його напрацюванням щодо методів навчання дітей важко не погодитися. Більше того, вони звучать дуже актуально в контексті реформи нашої освіти сьогодні. Вчений говорив про те, що не можна зловживати пам’яттю учнів, оскільки засвоєння великого обсягу інформації в «старій школі» не лише не приносило користі, а й притупляло мислення і вбивало творчі здібності учнів. Він вважав, що людина повинна не лише сприймати інформацію, але й спрямовувати свої зусилля на зовнішнє оточення. Він пропонував проблемний метод навчання, оскільки проблема — це початкова точка мислення. Для нього були цінними не знання самі по собi, а вироблення на основі знань певного наукового світогляду за допомогою творчого оволодіння наявною інформацією. Завданням школи він вважав розвиток у учнів ініціативи й самостійної думки, виступав проти пасивних методів навчання (передачі знань у готовому вигляді), проти використання техніки авторитарного навчання, ратував за активну позицію учня в процесі навчання, за стимулювання в дітей духу пошуку нових знань. В основі виховання вчений бачив ідею свободи, коли дитина, суб’єктивно будучи самостійною, об’єктивно перебуває під продуманим і мудрим керівництвом педагога. Він дуже переживав за те, щоб молодi покоління зростали справжніми патріотами України і щоб це поняття молоді люди не сприймали викривлено, щоб «особисті амбіції чи вузькі партійні інтереси» не роздмухували ворожнечу між різними регіонами України. Григорій Ващенко прожив 90 років і був похований у Мюнхені. Його творчість ще чекає на своїх дослідників.