В армію — як на свято

На тлі практично цілковитої відсутності пропаганди на користь служби у Збройних Силах, ініціативу міської влади міста Броварів Київської області варто відзначити, як позитивний приклад. Днями там уже в 24-й раз відбулися урочисті проводи в армію.

У залі Броварської міської адміністрації яблуку ніде було впасти. Провести новобранців прийшли родичі, друзі й, звичайно ж, кохані дівчата. Програма проводів традиційно розпочалася з Гімну України. Капітан Олександр Дуденко оголосив президентський Указ №153, яким передбачено «звільнити в запас тих, хто відслужив, і призвати на службу юнаків, які досягли 18-річного віку й не мають права на відстрочку». Мер Броварів Леонід Вайсфельд у своєму привітанні нагадав, що незважаючи на непрестижність професії військового, в статті 17 Конституції України сказано, що «захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього українського народу». Згадавши поіменно героїв останніх воєн, пам’ять загиблих ушанували хвилиною мовчання.

Далі численні привітання стали розбавляти музичними й гумористичними номерами. Слова однієї з пісень — «не страшить нас розлука...», «ви служіть, ми вас будемо ждать...», «буде весело вас зустрічать...» — викликали усмішки у чоловічої частини залу. Розважальну частину програми своїм побажанням прикрасив представник військової частини А-0836: «Військового щастя! А яке воно, ви скоро дізнаєтесь».

Присутні в залі змогли побачити головну особливість проводів у армію «по-броварському» — пов’язування батьками рушників своїм синам і роздачу їм короваю на щастя. На тлі війни в Іраку побажання мами призовника Галини Богданович прозвучало більш ніж доречно: «Щоб військові знання не довелося застосувати на практиці». Наприкінці проводів протоієрей Олександр Левчук прочитав напутню молитву й роздав хлопцям іконки та хрестики.

Вже після урочистостей військком Броварів Віталій Лутак розповів «Дню» про нелегкі будні військкомату. Його робочий день у період призову розпочинається о шостій ранку, закінчується пізно вночі. У цей час «бобики» з міліцією і військовими їздять околицями Броварського району й буквально виловлюють майбутніх захисників Вітчизни. Адже навіть за участі міліції в цьому марудному процесі військові практично безправні. Коли вони приїжджають додому, то можуть увійти туди лише з дозволу господарів. Хоча військові й переконують матерів, що дідівщину в українській армії викорінено, ці доводи не діють. Військком району впевнений, що норму призову вони виконають, але зусиль для цього доведеться докласти чимало.