Лiки вiд недiєздатностi

Рахункова палата винесла черговий вердикт МОЗ. Під час перевірки аудитори виявили правопорушення при використанні коштів держбюджету на суму 27 млн. 238,6 тис. грн. Окрім цього, як повідомляє Інтерфакс-Україна, не за цільовим призначенням було використано 25 млн. 793,4 тис. грн., а неефективно — ще 2 млн. 280,8 тис. грн. Загальний рахунок ще більше бентежить: 55 млн. 312,8 тис. грн. (47,1% загальної суми бюджетних коштів за 2001 рік і 9 місяців 2002 року) взагалі зникло.

До речі, минулий рік ознаменувався для міністерства ще парочкою неприємних історій — наприклад, порушенням кримiнальної справи за фактом закупівлі прострочених вакцин проти грипу і видачею ліцензії ВАТ «Фармак» на виробництво інсулінів, які в Україні асоціюються лише із заводом «Індар». У першому випадку справа й досі лежить у прокуратурі, а неправомірне ліцензування Рахункова палата розцінила «як нецільове і довільне» використання бюджетних коштів.

Треба сказати, що подібні дані останнім часом стали своєрідною візитівкою міністерства. Глава профільного комітету ВР Микола Поліщук на дні уряду, присвяченому охороні здоров’я, підкреслював, що аргументи колишнього міністра Віталія Москаленка в стилі «не зробили, бо не було грошей» далеко не завжди виправдані. Оскільки та ж Рахункова палата минулого року заявила про те, що незаконно було використано 17,5 млн. гривень, що в сумі з неефективним (18 млн. 955 тис) і нецільовим (639,9 тис.) використанням становить майже половину бюджетних грошей, виділених 2000 року на охорону здоров’я. Тоді, щоправда, міністр твердив, що далеко не з усіма показниками можна погодитися, і апелював до оптимістичної статистики, що викликала іронію в багатьох експертів: послухавши цифри, можна подумати, що ми живемо в Швейцарії чи Голландії.

Зараз у МОЗ дані Рахункової палати коментувати відмовляються — говорять, що це давні справи і оцінювати їх може лише колишній міністр, який власноруч підписував абсолютно всі документи. У той же час завідуючий секретаріатом комітету ВР з питань охорони здоров’я материнства і дитинства Володимир Рудий переконаний у тому, що валити всі шишки на міністерство щонайменше некоректно. Провина лежить і на Кабміні, який не відпрацював стратегію програмно-цільового підходу до бюджетних коштів. На його думку, гроші мають бути точно розподіленими за всіма двадцятьма існуючими програмами, а за їх траєкторією мають стежити насамперед регіональні управління охорони здоров’я. Зате питання нецільового використання коштів ставилося вже давно. Головлікарі лікарень і поліклінік із повною відповідальністю заявляють, що спокійно могли б обійтися як мінімум без половини свого персоналу. Мовляв, якщо за справу візьмуться п’ять професіоналів замість чотирнадцяти, яким цілими днями немає чим зайнятися, то всі будуть у виграші — пацієнти отримуватимуть гарантовану кваліфіковану допомогу, а лікарі — добру платню. Але, незважаючи на ці заяви, ніхто наразі не поспішає з адаптацією до медицини закону про купівлю послуг на державні гроші. Зараз ним користуються лише при придбанні ліків та обладнання. У той час як, наприклад, у Чехії та Польщі лікарні укладають контракт з державою на надання тих чи інших медичних послуг — лише відповідність лікувальних установ стандартам надання медичної допомоги дає їм право претендувати на бюджетні гроші. Зрозуміло, що за нього між провайдерами виникає жорстка конкуренція, яка й стимулює природний добір.

В Україні природний добір пов’язували з запровадженням загальнообов’язкового медичного страхування. І багато хто саме під егідою цього й лобіювали прийняття законопроекту в третьому читанні. Як відомо, думки з приводу самого медичного страхування в Україні рiзняться докорінним чином — хтось вважає, що це практично панацея, а хтось — що лише додатковий податковий прес. До речі, експерти Світового банку на «круглому столі», який відбувся нещодавно, схилялися до того, що за нинішніх умов запровадження загальнообов’язкового медичного страхування й поготів знищить охорону здоров’я в країні. По-перше, через те, що в цьому випадку інтереси з економічної площини все більше переходять у політичну; по- друге, тому, що фонд потребуватиме коштів на адміністративні потреби. І нарешті, попервах відсутність позитивних результатів призведе до того, що ніхто не платитиме додаткового податку.

Проте так багато хто вважає і в нас. Виконавчий секретар асоціації психіатрів Семен Глузман, який брав активну участь у тематичних «круглих столах», твердить, що додаткові фінансові вкладення в українську охорону здоров’я не мають сенсу, оскільки не можуть пожвавити систему, яка гине. І Міністерство охорони здоров’я без сторонньої інтелектуальної допомоги не може підготувати та здійснити сценарій ефективної реалістичної реформи. Існує, на його думку, лише один спосіб виходу з найважчої ситуації — необхідно створити спеціальну мультидисциплінарну Раду при МОЗ, яка включатиме в себе фахівців з економіки, демографії, соціальної політики, права, соціології. Але найголовніше, щоб вона була адміністративно і фінансово незалежною від МОЗ.