Післямова має стати прологом
Презентована у четвер книга журналістів Дмитра Харитонова та Артема Франкова «Лобановский. Послесловие», видана спільними зусиллями московського видавництва АСТ та харківського «Фоліо», впевнено очолила бібліотеку, присвячену видатному тренеру, яка просто приречена найближчим часом регулярно поповнюватися. Тепер, коли Валерій Лобановський вже нічого не скаже, з’являтимуться найнесподіваніші свідоцтва і спогади про видатного тренера та його оточення. І це нормально.
Що стосується книги Харитонова-Франкова, то написана вона по-новому. Принаймні в Україні поки що про спортсменів і тренерів так ще ніхто не писав. На відміну від книг та брошур про Лобановського, що виходили раніше, нове видання можна читати без помітних зусиль. Причому не тільки знавцю футболу чи уболівальнику, а й звичайній людині.
Обидва автори — і відомий тележурналіст Дмитро Харитонов, і редактор тижневика «Футбол» Артем Франков — швидше за все, ніколи не грали в організований футбол, тому їхні судження і висновки вільні від забобонів футбольного світу. На відміну від колишніх футболістів і тренерів, авторам книги про Лобановського не треба переходити із специфічної футбольної мови на нормальну. Тому і читати написане Франковим-Харитоновим можна без будь-яких поправок на специфіку жанру. Авторам вдалося максимально, порівняно із попередниками, відійти від трафаретного зображення постаті Валерія Лобановського. У той же час книга вільна від найбільш популярних прийомів надання відомій особистості скандальної популярності. Фігура Лобановського цього не потребує.
Приємно, що Харитонов і Франков, молоді люди, яких ще не було на світі, коли Лобановський грав у футбол, які не можуть пам’ятати його перших тренерських успіхів, зуміли знайти і повідомити читачам велику кількість невідомих досі широкому загалу деталей життя великого тренера, повз які проходили попередні біографи Лобановського. Хто знає, якби про це все ми знали раніше, то краще б розуміли мотиви тих чи інших дій героя книги.
Вихід друком нової і далеко не останньої розповіді про Валерія Лобановського висвітлив повну відсутність подібної літератури в Україні. І це в той час, коли серед нас, поруч з нами живуть десятки зірок спорту світового масштабу, діючих і колишніх. Прочитавши про них чи дізнавшись від них через книги про справжній світ спорту, не можна буде надалі бути байдужими до спортивних подій. Бо тільки за допомогою видатних особистостей спорт стає тим, чим він має бути у сучасному світі. І буде дуже прикро, якщо перша цікаво і максимально правдиво написана в Україні книга про футбол залишиться лише епізодом, нехай і помітним.
Плід швидкої роботи авторів книги про Лобановського поки що не є українською книгою про футбол. Так само як і футбол Лобановського, який є спочатку радянським, а вже потім українським. Український футбол, так само як і українська література про людей футболу, людей спорту, ще тільки народжується. На жаль, дуже повільно.
