«Останній» газовий переділ

Наступного тижня заплановано перший раунд українсько-російських міжурядових переговорів про створення міжнародного консорціуму з управління українською газотранспортною системою. Цей почин президентів України і Росії Леоніда Кучми і Володимира Путіна, а також канцлера ФРН Герхарда Шредера прем’єр-міністр України Анатолій Кінах назвав «серйозним економічним і політичним кроком», що створить умови для закріплення у світі розуміння того, що Україна є «невід’ємною частиною безпеки Європи», — повідомляє Інтерфакс-Україна. На переговорах з російською стороною, як заявив А. Кінах, Україна жорстко наполягатиме на тому, щоб жодна iз сторін у консорціумі не отримала можливості монопольно впливати на його роботу. У понеділок з такою «цінною вказівкою» у передпереговорному портфелі до Москви літав голова НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко.

І все ж, очевидно, роль головного «антимонополіста» у консорціумі відводять Німеччині, до якої, судячи зі слів російського прем’єра Михайла Касьянова, можливо, приєднається і Франція (у неї приблизно чверть споживаного газу — російського походження). Але чи є в України цілковита впевненість у тому, що саме іноземні партнери (з далекого зарубіжжя) найкраще захистять її національні інтереси в цій міжнародній організації? Тим більше, що ціна газотранспортної системи для України дуже велика: вона потенційно забезпечує третину бюджетних надходжень країни. Тому напередодні консорціумних переговорів добре б приділити увагу фінансовому оздоровленню «Нафтогазу України», який поки так експлуатує «газову курку», що її «золоті яйця» ніяк не потраплять у повному обсязі до бюджетного кошика. Головний податківець країни Микола Азаров стверджує, що НАК є найбільшим боржником бюджету. Щоправда, у самій компанії говорять, що податкова «крига» вже скресла, а найближчим часом обіцяють її повне танення.

Оптимізм старих газовиків, що «пережили» багатьох своїх лідерів, кожен iз яких декларував державницьку позицію, але при цьому мав негласних «улюбленчиків» на газовому ринку, базується на тому, що відтепер (з 1 липня) «Нафтогаз України» реалізовує газ виключно за прямими договорами. У результаті, завдяки остаточному скасуванню негрошових форм розрахунків і посиленню вертикальної інтеграції, компанія сподівається підвищити рівень оплати за газ.

До введення нового газового порядку на внутрішньому ринку Торговий дім «Газ України» «співпрацював» із 23 великими дилерами. А газотрейдерів в областях, як кажуть у «домі», взагалі незліченна кількість. Дилери розраховувалися з НАКом за газ на 80% «живими» грошима, на інші 20% проводилися взаєморозрахунки (НАКу передавалися зобов’язання з повернення ПДВ підприємств-експортерів, якими він, у свою чергу, оплачував заборгованість з податків). Однак НАК хоче провадити розрахунки тiльки грошима i напряму. Оскiльки багато газотрейдерiв, зовсім не платили облгазам за транспортування палива, чим приводили багатьох із них на межу банкрутства, а газові системи в містах — у критично небезпечний технічний рівень.

Тому перед тим, як наприкінці червня ухвалити рішення про новий порядок газопостачання, правління НАКу провело непросту роботу з облгазами — структурами, де держава практично втратила важелі управління, їхня інтеграція з «Нафтогазом» уявлялася справою цілком нереальною. Проте Юрію Бойку, принаймні на даному етапі, це вдалося. Тепер газовий ринок країни, в офіційному переказi, виглядає так. Торговий дім «Газ України» самостійно продаватиме газ, що добувається дочірніми компаніями «Нафтогазу України» (понад 16 млрд. куб. метрів на рік), туркменський газ (цього року — близько 20 млрд. куб. метрів), а також російський газ, що отримується як оплата за транзит (близько 26 млрд. куб. метрів на рік), переважно VIPпідприємствам. Споживачами стануть промислові компанії зі щомісячним об’ємом споживання понад 100 тисяч куб. метрів (зокрема, «Криворіжсталь», «Запоріжсталь», черкаський «Азот», Одеський припортовий завод). Інші ресурси Торговий дім передаватиме згаданим вище облгазам для комунально-побутового сектора, населення і менших підприємств.

«Залізна рука» Бойка, що вiдзначився під час наведення порядку на Кременчуцькому нафтопереробному заводі, торкнулась i другого найбiльшого пiсля НАКу постачальника газу в Україну — МЕК «Ітера». Тепер і ця міжнародна компанія, що пустила глибоке коріння на ринках СНД і тому має можливість «гнучко» працювати в Україні, «покликана до порядку». «Ітера» пообіцяла продавати газ промисловим підприємствам, як і НАК «Нафтогаз України», за фіксованою ціною — $60 за одну тис. кубометрів.

Тепер проблема полягає в тому, щоб «Ітера» залишилася справді єдиним винятком із державного газового порядку. Наприклад, компанія «Інтерпайп» має узаконені самостійні російські газові обсяги для виробництва сталевих труб. Мабуть, непросто буде подолати також колишні та нинішні газові амбіції Індустріального союзу Донбасу, здатного забити політичний «гол!» у будь-які ворота. «Уболівальниками» від газотрейдерів, які позбавляються законних, а заодно, і не дуже, заробітків, можуть стати також відомі і підпільні парламентські лобісти. Їхня «гра» полягатиме в тому, щоб залучити на свій бік ще й так званих ринкових романтиків із «четвірки», джерела капіталів яких також складалися з різного роду газових струмочків і витоків.