Шлях у майбутнє для Близького Сходу

У цей важкий для ізраїльсько-палестинських відносин час дуже важливо робити позитивні кроки та мобілізувати міжнародну готовність діяти. Для значного числа палестинців та ізраїльтян використання сили вже являє собою єдиний можливий вибір. У палестинської громадськості залишається дуже мало надії на зміну ситуації в найближчому майбутньому, так що їм ніби як нічого втрачати. Однак абсолютно ясно й те, що вживання екстремальних заходів будь-якої зі сторін призведе лише до ще більш широкомасштабних і жорстоких зіткнень.

Замість того, щоб прирікати себе на довгі роки ненависті і страждань, необхідно відновити основи для майбутнього миру і зробити це дуже швидко, поки ще не знищено всі цивілізовані структури. Поточний конфлікт займає сьогодні першорядне місце в думках людей, однак доти, поки благополуччя не стане першочерговим і першорядним для всього людства, конфлікти будуть і далі домінувати в міжособистісних і міжнародних відносинах.

Бажаючі зробити свій внесок у зниження напруженості та поліпшення ситуації в регіоні, повинні старатися створити умови, які дозволили б миротворцям допомогти ворогуючим сторонам порозумітися. Політичні діячі та засоби масової інформації повинні зосередитися на програмах, присвячених конкретним проблемам і заснованих на матеріалах гуманітарних і неурядових організацій, а не релігійних питаннях. Пріоритет повинен віддаватися проектам розширення співпраці, як, наприклад, співробітництва між представниками різних віросповідань, різними школами та течіями в межах однієї віри, а також між релігійними та світськими групами.

Іслам є релігією миру, і прагнення до досконалості, а тому здійснення жорстокості в ім’я ісламу — це зрада стосовно нього. Іслам — це широка і змістовна релігія, прихильники якої в усьому світі страждають сьогодні через відсутність єдності.

Наприклад, видання фатв, або релігійних указів, вважається допустимим і законним, якщо це роблять ті, чия репутація і високе становище в суспільстві визнано всією Уммою, тобто всім мусульманським суспільством. Нам необхідна гідна довіра організації з гарною репутацією для видання фатви глобального значення, уповноваженою представляти мусульманські співтовариства в усьому світі. Ці організації могли б розташовуватися в Мецці та Наджафі, являючи собою шиїтські та суннітські центри релігійної думки.

Такий крок міг би продемонструвати немусульманському світовi тверезість і гостроту мислення в ісламському світі, а також зробити свій внесок у дебати з приводу глобальних цінностей. Глобалізація та іслам не будуть несумісними, якщо визнавати іслам як традицію, якій є що привнести у світову цивілізацію, а не як загрозу, яку необхідно нейтралізувати.

Метою сьогодні повинна стати модернізація будь-якої традиції при збереженні вірності її корінню. Повне знищення релігійних норм викликає дестабілізуючий ефект. Для того, щоб домогтися успіху в удосконаленні цього світу, не варто засновувати глобалізацію виключно на ринкових силах, а необхідно зміцнювати стабільність і посилювати інтеграцію різних суспільств.

На Близькому Сході необхідне чітке етичне керівництво. Але таке керівництво не може досягти результатів у вакуумі. Глобальні норми поведінки можуть бути ефективними тільки тоді, якщо їх будуть дотримуватися абсолютно всі. Якщо ж складеться враження, що, здавалося б, універсальна політика застосовується непослідовно з метою сприяння інтересам однієї нації чи представникам однієї культури, ця політика втратить довіру і буде знехтувана як така, що представляє подвійний стандарт.

Саме на правителях і на людях, здатних формувати громадську думку, лежить відповідальність за проведення в життя універсальних прав, за те, щоб всі без винятку підкорялися владі закону. Тільки насадженням культури згоди з гуманітарними нормами ми зможемо створити необхідні передумови для збереження живого і енергійного громадянського суспільства, проведення переговорів замість породження конфліктів і для забезпечення добробуту людства.

Розвинені країни світу прийняли на себе зобов’язання жити відповідно до норм Декларації Прав Людини та інших документів, що містять універсальні норми.

Одним із найважливіших виявів доброї волі є дар гуманітарної допомоги. Сьогодні, коли існує ризик посилення військових конфліктів у різних куточках світу, західні організації можуть надати підтримку людям у зонах безладдя. Однак гуманітарна допомога не повинна стати ще одним інструментом зовнішньої політики. Якщо люди, що отримують допомогу, почнуть думати, що вона є предметом політичних маніпуляцій, можливості встановлення міжнародних відносин на основі довіри значно скоротяться. Повинна відбутися переоцінка місця і ролі альтруїзму та згоди з універсальними гуманітарними нормами.

Міжнародне співтовариство може запропонувати стабільність і поліпшення умов життя як для ізраїльтян, так і для палестинців шляхом втручання в конфлікт у вигляді миротворчої і гуманітарної присутності за підтримки ООН і Сполучених Штатів. Зовнішнє втручання може бути абсолютно необхідним (включаючи прихильність міжнародного співтовариства конкретним цілям, а не тільки процес, направлений на досягнення цих цілей), перш ніж стане можливим майбутнє, в якому обидві сторони в сьогоднішньому конфлікті зможуть жити та процвітати пліч-о-пліч одна з одною.

Проект Синдикат для «Дня»

Його Королівська Високість Принц Ель Хассан бен ТАЛАЛ — голова Всесвітньої конференції з питань релігії та миру, президент «Римського Клубу» і президент Форуму арабської думки.