Найрівніші з «рівних»

Питань, які потрібно вирішити, справді немало. За даними соціологічних опитувань, рівень толерантності до циган ще більш низький, ніж до арабів, азіатів та африканців, — існують навіть випадки погромів у місцях компактного проживання ромів у Закарпатті та Одеській області. На даний момент немає і точних даних про те, яка кількість ромів мешкає на території України: експерти користуються даними радянського перепису населення (близько 47 тис.), результатів нинішнього перепису поки немає, а самі роми оцінюють «розмір» своєї меншини у 350 тисяч. Переважна більшість — 90 % чисельності — безробітні, а це означає — перебиваються тимчасовими і далеко не завжди легальними заробітками. Спостерігається зниження середньої тривалості життя до 40 років, різко зросла смертність, особливо дитяча. Якщо говорити про освіту, варто відзначити той факт, що в Україні тоталітарній її рівень серед ромів був набагато вищий, ніж в Україні нинішній. Так, за даними Держкомстату, на тисячу ромів середню спеціальну освіту має усього п’ять чоловік, неповну середню — трохи менше половини, а початкову середню — 384 особи. Нерідко, за словами заступника голови Комітету у справах національностей і міграцій Рауля Чилачави, навчання дітей припиняється на 3—5-му році, а часто — і не починається зовсім.

Насамперед, проведення з’їзду — реакція на стурбованість становищем ромів в Україні з боку міжнародних організацій. Адже незважаючи на існування закону, що дає ромам рівні права з іншими нацменшинами, насправді ромська громада «рівнішою» не стала: як зазначає Р. Чилачава, ксенофобські настрої щодо ромів нерідко тиражуються навіть ЗМІ. Багатьом простіше вважати цілу націю «кримінальною», ніж замислюватися над запитанням: як їх інтегрувати до нашого суспільства?

До речі, у Польщі та Чехії, згідно з опитуваннями, наступна після «циган» за негативним ставленням у суспільстві етнічна група — українці.