Від кредиту до кредиту

«Святковий» вибір нетішинських атомників виявився абсолютно безальтернативним. 29 квітня, згідно із затвердженим графіком, перший і ось уже багато років єдиний енергоблок Хмельницької атомної електростанції (м. Нетішин) було переведено на режим планових профілактичних ремонтних робіт (ППР). «Нам подітися нікуди», заявив на прес-конференції, що відбулася в той же день головний інженер АЕС Віктор Макеєв, зазначивши, що ремонт працівники станції повинні завершити протягом 68 діб.

У чому безвихідь ситуації? Лабіринт проблем, у якому вже не перший рік змушені «блукати» хмельницькі енергетики, без перебільшення можна назвати характерною особливістю атомно-енергетичної галузі нашої країни. І річ тут не в плановому ремонті, без якого, як відомо, подальша робота будь-якої АЕС просто неприпустима. Ненормальним є інше. На приведення станції до належного стану з 20-25 мільйонів гривень — «мінімальної кількості коштів, нижче яких опускатися не рекомендується» — держава виділила всього сім.

Недофінансування державних підприємств прямо пропорційне розмірові труднощів, що виникають в уряду з виконанням бюджету і збором платежів за використану електрику? Але тільки за чотири місяці цього року Хмельницька АЕС дала державі 2 млрд. 525,6 млн. кВт/год. електроенергії (160,5 мільйонів — в перерахунку на гривнi). Отримала станція лише п’ятдесят три оподатковуваних мільйони, частина яких до того ж повинна піти на виплату зарплатні персоналові станції. За останніми даними, загальна заборгованість перед АЕС становить мільярд чотириста мільйонів гривень (1,2 млрд. — за поставлену електроенергію). Станція, в свою чергу, заборгувала близько 419 млн. грн. Теоретично загальному балансові Хмельницької, як і інших атомних електростанцій, можна тільки позаздрити. На практиці — не зовсім. Борги перед станцією, приховані в бюджетних надходженнях і перерозподілах на ринку генеруючих компаній, нагадують віртуальні. Кредитори ж, навпаки, цілком реальні. Наприклад, невиконані зобов’язання АЕС перед підрядниками за майбутніми плановими роботами вже становлять 4 млн. грн.

«Насправді становище не таке плачевне», «все пізнається в порівнянні», намагається не втрачати оптимізму Віктор Макеєв. За його словами, минулого року товарно-матеріальне забезпечення станції було ще гіршим: «забезпеченість на той момент, коли ми повинні були зупинитися (зупинити реактор. — Авт. ), була близько 7-8%, що не перешкодило АЕС дати третій показник продуктивності за п’ятнадцять років роботи». «Цього року забезпеченість — 33%», а «необхідне для перезавантаження реактора ядерне паливо вже отримано», — підкреслив головний інженер. І він має «великі надії» на посилення урядових заходів зі збирання «коштів для оплати виробленої електроенергії». За даними В. Макеєва, цього року загальний індекс віддачі споживачів електрики державі становив 62% (аналогічний торішній показник — близько 48%). «Віце- прем’єр міністр Олег Вікторович Дубина поставив чітке завдання — збір грошей за електроенергію повинен бути не менше 75%. Якщо заплановане буде здійснене, то я впевнений, що Хмельницька АЕС розрахується з боргами», — вважає В. Макеєв.

Однак не забігатимемо вперед. Тим більше, що розірвати замкнене на державі коло проблем енергетичної галузі об’єктивно складно. Показові, в зв’язку з цим, «ядерні реалії». За словами головного інженера, поточного року, як і минулого, «Енергоатому» сплатили за близько 38% виробленої електроенергії. Таким чином, від практично п’ятнадцятивідсоткового збільшення «урядових зборів» з користувачів електрикою атомникам, як кажуть, ні холодно ні жарко. Де гарантії, що подальші пріоритети буде розставлено не лише на користь вуглярів, нафтовиків і газовиків? Питання поки що залишається відкритим.

А Хмельницька, Запорізька, Рівненська і Південноукраїнська АЕС, що дають 40-45% всієї електроенергії країни, як і раніше, змушені шукати порятунки в банках. Саме кредитні лінії й «виручили» нетішинських енергетиків минулого року. «Гроші від банків ідуть на заробітну платню, на підготовку і проведення ремонту та інші потреби, які пов’язані з експлуатацією атомної станції», сказав «Дневі» В. Макеєв. Цього року ситуація не змінилася. «Придбання кредитних ліній — це вимушений захід усіх атомних станцій», зі смутком зазначив головний інженер. Тим часом, зростаюча заборгованість АЕС перед банками незабаром може стати ще однією явною проблемою енергетичного комплексу. За словами В. Макеєва, кредити в сукупності з відсотками являють собою «величезні суми», повернути які станції зможуть лише після «поліпшення фінансування». Залишається сподіватися, що спроби уряду витягнути нашу енергетику за рахунок ще не остаточно «загрузлих» атомних станцій не обернеться новою хвилею приватизації «за борги». А пересічним українським громадянам вірити — «пріоритетна» і «обов’язкова», за словами керівників АЕС, підтримка безпеки на станціях з таким фінансуванням не призведе до страшних наслідків.