Молдова політизує митну проблему, вважає МЗС
— Українська сторона в своїй ноті поінформувала молдовську сторону, що публічні звинувачення України в сприянні так званому контрабандному проходу товарів є абсолютно безпідставними і Україна відкидає такі звинувачення. З повідомлень ЗМІ нам вдалося з’ясувати, що Молдова може розглянути питання про свою підтримку стосовно вступу України до СОТ в залежності від цих проблем. Ми вважаємо такий підхід абсолютно неконструктивним і таким, що не відповідає духу партнерства, який завжди був властивий українсько-молдовським відносинам. Крім того, українська сторона запросила роз’яснень у молдовської сторони стосовно того, чи не означає такий підхід змін у ставленні до співробітництва України та Молдови. Сама постановка питання, що Україна нібито сприяє контрабанді, викликає глибокий подив.
Молдовська сторона висловила жаль, що «реакція України на ці висловлювання була занадто емоційною». Ми не вважаємо цю реакцію емоційною, це абсолютно нормальна реакція суверенної держави на публічні висловлювання, які тим чи іншим чином зачіпають наші інтереси. Тим паче, що вони грунтуються на, як ми вважаємо, вибірковому осмисленні ситуації.
Історія питання полягає в тому, що в 1997 р. дві держави підписали угоду про організацію спільного контролю на пунктах пропуску через українсько-молдовський кордон. В цій угоді було визначено 7 пунктів, на яких сторони домовилися організувати спільний контроль. Шість з них — на молдовській ділянці кордону, і один — на придністровській. Угода почала працювати, але без належного нормативного забезпечення, з порушеннями положень, які в ній містилися. Українські прикордонні та митні органи, проаналізувавши хід імплементації цієї угоди, дійшли висновку, що фактично угода не виконується повністю, а те, що вдалося створити, не відповідає її положенням і потребує доопрацювання. В січні цього року українська сторона повідомила молдовську сторону, що припиняє спільний прикордонний та митний контроль. Молдовська сторона звернулася з тим, щоб повернутися до цього питання. Влітку на засіданні міжурядової комісії в Києві українська сторона погодилася розглянути питання про відновлення дії угоди 1997 р., почалася серія переговорів на експертному рівні. В ході цих переговорів з’ясувалося, що молдовська сторона зацікавлена передусім у встановленні спільного прикордонного та митного контролю на придністровській ділянці там, де за положеннями угоди 1997 р. не було досягнуто згоди на встановлення спільного контролю через відому ситуацію. Українська сторона запропонувала свій підхід, який полягає в тому, що для того, щоб говорити про можливі доповнення до угоди 1997 р.(розширення переліку спільних пунктів пропуску, в т.ч. на придністровську ділянку), необхідно передусім виконати всі її умови. Підхід до організації спільних пунктів в обох сторін залишається різним. Україна пропонує їх організацію за європейським стандартом, на паритетних засадах, Молдова пропонує розглянути питання про можливість організації спільного контролю на території однієї з держав. Мається на увазі передусім придністровська ділянка кордону. Придністровська сторона, яка бере участь у цих переговорах, взагалі пропонує припинити дію угоди 1997 р. Ситуація знаходиться близько до глухого кута. Це питання з суто технологічного стало політичним.
Ще в 1996 р. Кишинів і Тирасполь домовилися про співпрацю в галузі митних питань з метою забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Придністровського регіону РМ. У 1997 р. у більш загальному вигляді в меморандумі про принципи співпробітництва, завіреного підписами президентів України та Росії, було визначено, що Придністровський регіон РМ має право на зовнішньоекономічну діяльність. У травні 2001 р. Кишинів і Тирасполь підтвердили попередні домовленості, у тому числі стосовно необхідності організації спільного молдовсько-придністровського прикордонного і митного контролю на ділянці кордону з Україною. На жаль, ці домовленості не було виконано з різних причин.
Молдова стала членом СОТ і з 1 вересня запровадила нові зразки митних печаток, повідомивши всі держави про введення в дію нового митного забезпечення і що печатки старого зразка вилучаються з обігу. Виникла ситуація так званої митної війни, яка ускладнюється тим, що вона виникла в контексті досі неврегульованого питання статусу Придністров’я, що, власне, і є основною причиною цього загострення.
Українська сторона підтвердила, що вона визнає нове митне забезпечення РМ. На звинувачення молдовської сторони, що Україна нібито не дотримується домовленостей і дозволяє проходження вантажів із старим митним забезпеченням, українська сторона звернулася ще кілька місяців тому до молдовської сторони з проханням інформувати, які саме домовленості — двосторонні, міжнародні, статути яких організацій українська сторона порушує. Відповіді від молдовської сторони досі не надійшло.
Те, що молдовська сторона називає контрабандою, по суті контрабандою не є. Всі товари, які йдуть з Придністровського регіону РМ із старим митним забезпеченням, пред’являються для митного огляду на території України. Тому називати це контрабандою означає, м’яко кажучи, політизацію проблеми. За інформацією від митних органів, товари зі старим митним забезпеченням, які йшли транзитом з Придністровського регіону, дійшли до кінцевого споживача.
Україні закидається, що йде неконтрольований рух зброї та наркотиків через Придністровський регіон. Це вже надполітизація ситуації. На наші прохання представити будь-які конкретні факти незаконного перетину українського кордону вантажами зі зброєю і т.ін. жодної відповіді не було. Зброя дійсно має переміщуватися з Придністровського регіону в рамках Стамбульських рішень ОБСЄ стосовно виведення російських військових частин. Перші ешелони через українську територію вже пішли. Якщо користуватися логікою молдовської сторони, то Україна повинна була їх не пропускати, оскільки вони не мають нового митного забезпечення РМ. До того ж фактично старе митне забезпечення з обігу не вилучено.
Якщо звести це все до однієї фрази, то суть проблеми полягає в тому, що, на жаль, протягом останніх місяців припинився будь-який діалог між Кишиневом і Тирасполем, незважаючи на всі заклики, які робляться на найвищому рівні. Україна протягом 2000 — 2001 рр. намагалася постійно вести лінію на відновлення переговорного процесу. Будь- які спроби, в тому числі й пропозиції організувати зустрічі на українській чи іншій території натикаються на нерозуміння. В цьому є корінь проблеми. Питання митного співробітництва — це тільки похідні...
Ми вважаємо, що єдиним виходом є негайне відновлення діалогу між сторонами. Україна також продовжує пропонувати свої послуги посередника в остаточному врегулюванні в Придністров’ї, бо без вирішення питання про статус такі теми виникатимуть раз у раз. Надзвичайно актуальною залишається позиція України стосовно поетапного врегулювання в Придністров’ї, де спершу має бути вирішене питання статусу .
