У Магдебурзі залишився український «Ангел»
«Старовинна земля Саксонія-Ангальт, мабуть, ще не бачила одразу стільки мистецтва», — так писали місцеві газети про Магдебурзький міжнародний арт-фестиваль. Експозиція розгорнулася на території колишнього станкозаводу і займала близько 4000 квадратних метрів. Художники з 20 країн (переважно Східної Європи й Азії) демонстрували різні напрямки й творчі манери, а об’єднував усіх девіз фестивалю — «Натур- арт», тобто природа й мистецтво. Приємно, що чільне місце серед учасників фестивалю займали українські художники. Не останню роль у цьому відіграло те, що організатори — керівник Гала-галереї Галина Брігер та її син Євген — теж українці, які багато років мешкають в Німеччині.
Як же художники втілювали у своїх творах девіз фестивалю? Дуже по-різному. Наприклад, японець Є. Йоза вдало поєднує площинні фрагменти й колажі з газет з портретами пишнотілих білявок, в обрисах яких вгадується рука нащадка Утамаро. Французький художник Ж.-П. Дурбіано створює нефігуративні композиції з об’єктами (іграшки, кульки й дроти прикрашають його строкаті картини). Підвищена кольорова й пластична експресія притаманна живопису відомого італійського художника В. Д’Акунто. Його співвітчизниця Н. Монталбетті, навпаки, відходить від традиційного живопису й створює картини за допомогою колажування й збільшення фотографій, які тонує певним чином. Група німецьких художників теж не була однорідною — одні тяжіли до стилю графіті з його лінійно-площинністю, інші — до об’ємних зображень в картинах з різною тематикою. Своєрідні, дещо сюрреалістичні картини репрезентував професор К. Агамян з Вірменії, серію вишуканих акварелей — В. Чуніхін (Киргизія). Чимало симпатій викликали твори відомої болгарської художниці Т. Горанової. Тема її витончених картин на дереві — життя болгарських селян. Поруч з картинами художниця створила інсталяцію: копиця сіна, обкладена зеленою травою, а на ній — яблука, книга й пляшка. Аромат трави, свіжість природи стали ознакою натур-арту.
Узагальненим символом світлих прагнень стала скульптура І. Гречаника «Ангел». Відомий український митець протягом дев’яти днів на очах у відвідувачів створював велику скульптуру за привезеним макетом. Передбачається, що надалі її віділлють з бронзи. Міська влада обіцяла сприяти здійсненню цього проекту, і фігура ангела віднині прикрашатиме Магдебург. Ще один український художник О. Малих демонстрував серію робіт «Сад каменів» — тонко нюансованих за кольором, напівоб’ємних композицій. В. Мельник створив картини-роздуми й фантазії, спокійні й несподівані, як сон. Європейська витонченість притаманна й роботам Л. Берната. Його нова серія «Магдебурзькі етюди» (у співавторстві з іншими графіками) сподобалась мешканцями цього міста. Як і великі картини П. Антипа з притушеними барвами, які нагадують доісторичні настінні розписи. Експресивні, барвисті пейзажі І. Єрмолова, навпаки, звучать дзвінко й сучасно. Харківська муніципальна галерея привезла роботи своїх найкращих митців — скульптуру О. Рідного, живопис Е. Яшина, Д. Даніша, Є. Моргулян та інші.
«Україна і Магдебурзьке право» — таку тему розкрили у своїх роботах Мирослав і Тарас Отковичі. Велику зацікавленість викликала у глядачів експозиція «Люди й звірі». Біля неї навіть провели урок німецькі десятикласники на тему «Час». Вони перемальовували у зошити композиції Л. Піші (метелика, який от-от злетить), О. Комісаренка (велосипед, що з’їжджає з голови вниз), О. Голуб (тітонька, що зараз встане). Всі ці твори дещо в дусі неопримітивізму сповнені динаміки життя, тому їм і притаманний фактор часу.
Програма фестивалю була дуже насиченою. Художники спільно намалювали величезну картину (кожний по шматку); розмальовували старі комп’ютери (у проекті В. Денбовецької); розвішували по стінах полотна з символічними розписами (у проекті А. Блудова), які були створені колись загадковою Мао-Мао разом з О. Праховою і А. Блудовим; розписували орнаментом металеві скульптури, створені німецькими художниками. Брали участь у перформенсах, дивились відеопроект бодіпейтингу «Чотири елементи», в якому В. Денбовецька, Є. Йоза, В. Д’Акунто і С. Штернхель зображували пензлем на жіночих тілах Воду, Вогонь, Землю й Повітря. Пісні, жарти, творчість. Де у художника дозвілля, де робота? Це спосіб життя. І добре, що такий фестиваль, як у Магдебурзі, для цього найсприятливіший.
