Хореографія Лифаря повертається до Києва
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20000407/462-2-1.jpg)
10-11 квітня в Національній опері України пройде IV Міжнародний фестиваль балету «Серж Лифар де ля данс». Він присвячується пам’яті найвідомішого киянина ХХ століття, видатного танцівника й хореографа, який понад 30 років керував балетом Гранд-опера в Парижі. Сергій Михайлович очолював Всесвітню Раду танцю ЮНЕСКО, а також Французьку академію хореографії.
Уперше на київській сцені глядачі познайомляться з одноактним балетом «Ромео і Джульетта» (музика П. Чайковського) в оригінальній постановці метра. Це стало можливо завдяки безвідплатній передачі партитур вдовою Лифаря графинею Ліллан Аллефельд, яка спеціально приїде на прем’єру. Саме вона сплатила гонорари та дорогу в Україну балетмейстерам Гранд-опера Крістіан Влассі та Аттіліо Лабіс. За словами педагога-репетитора Віктора Яременка, до приїзду французів вони ретельно підготувалися, й тим залишилося лише розставити акценти. Всю чорнову роботу зробили протягом шести днів. Репетирували по чотири години з артистами, які виконують головні партії: Наталією Калиниченко, Євгеном Колесником (перший склад) і Надією Гончар, Сергієм Єгоровим (другий склад). Особливих труднощів у їхньої команди не було. Цей балет Лифаря можна назвати 20-хвилинною новелою, в яку увійшли головні перипетії шекспірівського сюжету: зустріч, освічення в коханні, дуель і смерть героїв.
Прем’єру покажуть у перший і другий день фестивалю в першому відділенні вечора. А в другій частині програми будуть різними. 10 квітня — класика, а 11 — сучасна хореографія. Тепер в репертуарі нашої опери з’являться два абсолютно різних балети під однією назвою «Ромео і Джульетта». Понад два десятиріччя йде спектакль Анатолія Шекери, поставлений на музику С. Прокофьєва, а на підході однойменна опера Ш. Гуно. «Плутанини не буде, — стверджує організатор фестивалю Юрій Станішевський, президент Української академії танцю. — Всі твори різні. Наприклад, у Гранд-опера йдуть три «Жизелі», поставлені різними майстрами — Пурро, Нуреєвим і Мацеком. Кожна версія цікава й оригінальна. Класика цінна тим, що пробуджує фантазію, й кожне покоління читає її по-своєму. Я вважаю, що в найближчому майбутньому нам варто провести ще один фестиваль під умовною назвою «Ромео і Джульетта» на українській сцені».
До речі, вже йдуть переговори з мадам Аллефельд про постановку знаменитого балету Сержа Лифаря «Ікар» на київській сцені.