«За вбивство — смерть. Це справедливо для демократичного суспільства»

Прочитавши статтю Д. Гройсмана і надивившись на його лукаву посмішечку, хочу висловити свою непрофесіональну думку про смертну кару.

Природно, що будь-яка людина має право на життя, в тому числі і та, яку вбивають чикатили, онопрієнки та кілери. А хіба ті, кого держава, що відмінила смертну кару, посилає на війну, де вони можуть бути вбиті, позбавлені цього права? У цьому випадку держава не вважається вбивцею?!

Як завжди, знов і знов намагаємося лікувати наслідок, а не причини. Живемо віками в якомусь хибному колі. Спочатку держава з нормальних людей, починаючи з дитинства, робить хворих, інвалідів, наркоманів, п'яниць, убивць, а потім їх лікує і утримує, віднімаючи величезні кошти в людей нормальних, законослухняних, таким чином опускаючи їх на дно життя! Чому Європа так піклується про наших злочинців? Чому вона не захищає елементарне право правомочних громадян — на оплату праці? Як без цього, не порушуючи законів, людина може існувати хоч би фізіологічно?

Одного разу в теледискусії про смертну кару Галина Старовойтова, прибічниця її скасування, на всі доводи за смертну кару відповіла: «Це все із царини емоцій!». Що б вона сказала тепер?.. Адже емоції — складова суті людини! Чому ж ними треба нехтувати, ототожнюючи людину з роботом?

Відомо, що бувають випадки помилкового смертного вироку. Тому нехай закон передбачить довічне ув'язнення тому, хто припустився помилки або примусив тортурами, насильством обвинуваченого взяти на себе вбивство. Думаю, що помилятися перестануть.

За Гройсманом виходить, що через закритість методів роботи відділу помилувань, через брак інформації взагалі в цій галузі потрібно смертну кару відмінити. А може все-таки не лікувати наслідок, а усунути ці причини?

Вважати ж смертну кару політичною проблемою просто смішно! Невже хтось буде голосувати за майбутнього президента тільки тому, що він за смертну кару вбивцям?

На відміну від православного «непротивлення злу насильством», в іудейському Ветхому Заповіті є такий припис: «Око — за око, зуб — за зуб!». Чи не тому євреї такі дружні та доброзичливі один до одного, а вбивці серед них зустрічаються надто рідко? У демократичному суспільстві за умисне вбивство справедливим покаранням може бути тільки смерть. А довічне ув'язнення дає вбивці надію на втечу, викуп, війну та інші можливості залишитися живим.

Не секрет, що силовим структурам у певних ситуаціях вбивці можуть дуже знадобитися. Очевидно, тому йде боротьба за скасування смертної кари.