Антиядерний бізнес Грінпіса проти атомного лобі?

— Улітку 1995 року український уряд виступив із пропозицією побудувати парогазову станцію в Славутичі, щоб люди змогли отримати роботу після закриття Чорнобильської АЕС.

— Пропозицію було підтримано міжнародним концерном ABB (Швеція, Швейцарія, Німеччина та ін.). Але через п'ять місяців було підписано відомий Меморандум про взаєморозуміння з Великою сімкою. І в ньому, на чималий подив багатьох спостерігачів, не згадувалася перша пропозиція, а наполягалося на добудовуванні Хмельницької та Рівненської АЕС.

Цікаво, що трапилося впродовж цих п'яти місяців? Із різних джерел, у тому числі й українських, надійшла інформація, що доволі сильно лобiювала прийняття цього рішення одна з відомих німецьких компаній. Ми опублікували на Заході лист Л. Кучми кінця травня минулого року, в якому він скаржиться прем'єр-міністру Великої Британії Тоні Блеру на затримку питання з кредитом. У листі Л. Кучма вказує, що саме Захід пропонував будівництво атомної станції. Цей лист свідчить про те, що Україна не була зацікавлена в будівництві виключно атомних станцій.

Ми наполягаємо й на тому, що остаточне рішення з цього питання не може бути прийняте зараз — напередодні виборів.

— Ви наполягаєте на вкладенні грошей в технології. Які напрями розвитку енергетичної галузі, на вашу думку, найбільш перспективні?

— Це газові станції та енергозбереження. Технологія виробництва енергії на парогазовій станції сприятиме економії газу, й, радше за все, приведе до зниження закупівлі газу в Росії. За умови, що паралельно будуть застосовуватися й енергозберігаючі технології. Один із найперспективніших проектів у цьому напрямі вже здійснюється з «Київенерго». Потрібно 200 мільйонів доларів на модернізацію бойлерних, ізоляцію трубопроводу, модернізацію ТЕЦ, регулювання споживання тепла в будинках. Система теплопостачання Києва посідає третє місце в світі за кількістю тепла, що виробляється, й палива, що використовується, після Москви й Петербурга. Величезний потенціал її втрачається в компресорах, трубопроводах, що здійснюють транспортування, та ін. Цей показник перевищує витрати на парогазову ЕС потужністю 1000 МВт на рік, будівництво якої ми пропонуємо. Ось дійсні показники неефективної системи енергопостачання.

Необхідне також економне витрачання енергії на підприємствах: ізоляція, підвищення ККД у бойлерних, автоматичне регулювання, використання енергії лише у разі потреби.

Є 66 проектів, запропонованих і Держкомітетом з енергозбереження у Києві. Єдине, бракує фінансів.

— А чи немає в цьому ажіотажі навколо будівництва атомних реакторів в Україні іншого: перерозподілу сфер впливу й завоювання нових ринків компаніями, що займаються впровадженням і розробкою енергозберігаючих технологій?

— Звичайно, конкуренція є. Але це нормально. Зрештою, не важливо, яка компанія виграє тендер, важливо, щоб чимала частина грошей від цього кредиту залишилася в Україні. Однозначно, якщо йти на будівництво атомних реакторів, набагато більша частка грошей повернеться до західних компаній, задіяних у їхньому будівництві, ніж, якщо здійснювати наш план. Уже передбачено, кому «Енергоатом» віддасть замовлення на автоматичну систему безпеки, на конструкторські роботи і т. д. Сьогодні «Енергоатом» отримує грішми тільки за 2% виробленої електроенергії. Решта — векселями й бартером, а 40% енергії й зовсім не оплачується. За таких умов Європейський банк реконструкції та розвитку, який домагається повної оплати за електроенергію, буде вимагати повернення грошей. Вочевидь, усі гроші від реалізації енергії йтимуть на обслуговування кредиту, а не на ремонт, модернізацію, оплату праці робітником. Принаймні такий механізм розрахунків обговорюється. Безпека атомної енергетики може знизитися.

У пропозиції 1995 року передбачалося, що чимала частина робіт здійснюється українськими фірмами, наприклад, «Турбоатомом», який раніше обслуговував АЕС, а зараз виробляє турбіни. Радше, це була б спільна акція. Але це — гроші в Україні, робочі місця, замовлення тощо.

Крім того, газові станції набагато дешевші за атомні: дешевшим є паливо, вони більш надійні, не вимагають такого ремонту й перевірок. Сама робота АЕС, будівництво коштують дорожче. Водночас парогазову станцію можна закрити й піти додому, закрити АЕС проблематичніше. Десятиріччями вона вимагає охорони. Що робити з ядерними відходами? Поки що їх возять до Росії, але це дорого. Й це додатковий чинник залежності від Росії. А скільки коштував Україні, Росії, Білорусі Чорнобиль?

Із точки зору екології, найнебезпечніша — атомна енергетика, найбрудніші — вугільні ЕС і ТЕЦ з використанням нафти. Газові чистіші, але також проблематичні. Вітрова й сонячна енергетика — ідеальні. Але поки що це далеке майбутнє. Утім, Німеччина вже відмовилася від будівництва нової АЕС. Сьогодні на Заході точаться дискусії про те, як швидко потрібно закрити існуючі станції. Франція закінчила будівництво останнього блоку. Не планується будівництво АЕС ні в Великій Британії, ні в Голландії. Вочевидь, західні компанії освоюють ринок Східної Європи й роблять це доволі цинічно.

P.S. Сергій Парашин у розмові з кореспондентом «Дня» передбачив, що боротьба Грінпіса та атомних компаній може бути одним із способів «гарної відмови» Заходу в наданні кредиту взагалі.