Гарячі теми:

В ефiр — з вiдповiдальнiстю й оптимiзмом

31 грудня, 00:00

Алла МАЗУР, ведуча «ТСН» («1+1»)

— Що вам запам’яталося з життя країни нинішнього року?

— Повінь у Закарпатті — як нагадування, що лихо може бути дуже близько, і що є ситуації, коли країна має покладатися в основному на свої сили.

Ірина ВАННIКОВА, ведуча програми «Вікна. Новини», СТБ

— Який відгук телеглядача найбільше вам запам’ятався в 1998-му?

— Новини — це підступна річ. У щоденному потоці інформації існує реальна загроза забути про Людину, то саму, заради якої ми маємо працювати. Дуже легко можна перетворитися на циніка, для якого трагедія з великою кількістю жертв означає лише новину № 1. Дуже важливо не розучитися співпереживати. Кожному матеріалу ми віддаємо частинку своєї душі. Мабуть, банально, але дуже приємно відчувати свою потрібність та корисність. Пригадую, на «Вікна» зателефонувала жінка. Затинаючись од хвилювання, вона сказала, що є тіткою семирічного хлопчика, якого вже давно розшукує. Вона вчора бачила сюжет у «Вікнах» про безпритульних дітей і впізнала свого племінника, який загубився. Попрохала дати координати, вона вже була майже втратила надію. Ми тоді з якоюсь потаємною гордістю переказували одне одному цю історію. І якось затишно, тепло ставало на душі.

Віктор Вікторович КРАВЧЕНКО, виконуючий обов’язки голови правління телеканалу «Інтер»

— Які з подій на каналі запам’яталися в році, що минає?

— Звісно ж, запам’яталися відвідини Президентом країни телеканалу з нагоди його другої річниці, а також вручення нагород і присвоєння почесних звань нашим співробітникам. Можна також відзначити активність «Інтера» у позаканальних культурологічних акціях, таких як вистави і концерти за участю П’єра Рішара, Валерія Меладзе, Софії Ротару, Ванесси Мей. Відрадно, що, незважаючи на економічну кризу, наш канал не виживає, а розвивається.

Світлана ЛЕОНТЬЄВА, ведуча програм «Інтерновини», «Подробиці» («Інтер»):

— Головна подія року-98 на ТБ?

— «Інтерновини» і «Подробиці» почали виходити в прямому ефірі. Вважаю, що це єдино можливий варіант для інформаційних програм.

— Подія-98 у країні?

— Падіння гривні. Криза залишила незгладимий слід у душі та дірку в гаманці, що не піддається штопанню.

— Глядацький відгук, який найбільше запам’ятався в цьому році?

— Один глядач просив — чомусь саме мене! — переконати керівництво каналу не дублювати російською мовою американські фільми, бо весь світ дивиться їх в оригіналі. Але найцікавішим був лист, який надійшов на адресу прес-служби телеканалу «Інтер». Невідомий глядач написав: «У країні розруха, а Леонтьєва усміхається!» Повірте, в мене в житті ті ж проблеми, що й в інших. Але невже комусь полегшає, якщо я буду в кадрі з похмурим виразом обличчя?!

Тамара ЩЕРБАТЮК, автор і ведуча програми «Надвечір’я» (УТ-1):

— Вашій програмі «Надвечір’я» вже виповнилося десять років. За цей час вона постарішала чи помолодшала?

— Звичайно, помолодшала. До немолодих людей, для яких спочатку робилася передача, приєдналася більш молода аудиторія — ті, кому 30—40 років.

— Як ви вважаєте, чого чекають від «Надвечір’я» ваші глядачі?

— Вони чекають передусім спілкування. Хоч як це не парадоксально. Навіть тим, кому після сорока, сьогодні дуже важко спілкуватися. І іншої такої передачі, спрямованої на спілкування, ні в Україні, ні в СНД більше немає. Тому люди до нас тягнуться. І виявилося, що слово «надвечір’я» вже зійшло з екранів і увійшло в побут. У різних містах створюються клуби спілкування і співтовариства із цією назвою, вони переймають наше напрацювання, просять прислати сценарії. І ми допомагаємо людям зрозуміти, що вік «надвечір’я» — це також чудово. Що нового в нас намічається наступного року? Передусім передачі з клубу «Надвечір’я», який от-от відкриється в одному з районів Києва.

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, голова адміністративної ради каналу СТБ:

— Який досвід, набутий 1998 року, знадобиться вам у майбутньому?

— Я зрозумів, що головне, якщо хочеш робити якісне ТБ — не в кількості техніки або грошей, а в наявності розумної логіки в твоїх діях, логіки, спрямованої на творення. І що якщо ти хочеш чогось добитися, то треба діяти рішуче і навіть жорстко. Цієї жорсткості мені не вистачало.

Що ж до СТБ, то нашою помилкою було те, що ми хотіли догодити всім, а це ніколи не виходить. Важливо було відчути свого глядача, не зраджуючи йому ні в чому. Думаю, останнім часом ми уточнили свою спрямованість. СТБ стане більш інформаційним каналом, з орієнтацією на молодь і середній вік.

Микола ВЕРЕСЕНЬ, ведучий «Табу» («1+1»):

— Що вам запам’яталося з життя країни цього року?

— 365-денна параноя, що не припиняється ні на хвилину. Всеохопна параноя. Хоча, можливо, я помиляюся, і це зовсім не параноя, а олігофренія.

— Що запам’яталося з життя каналу «1+1»?

— Прекрасні, ні з чим незрівнянні рецензії газети «День» у виконанні Наталії Лігачової та її колег.

— Заради чого варто працювати?

— Саме заради цих рецензій і варто працювати.

Євген ПЕРЕБІЙНІС, директор і режисер «Кроликів»:

— Які сюрпризи ви з «Кроликами» готуєте глядачам у 99-му?

— Ми уклали з телеканалом «Інтер» договір на виробництво нової програми — «Доміно». Сподіваюся, глядачі побачать її першого січня.

Юрій МАКАРОВ, ведучий «Телеманії» («1+1»):

— Ваші найсильніші враження року?

— Одне з вражень описується рядком із бардівської пісні: «Мы спина к спине у мачты против тысячи вдвоем». Це до того, що минулого року нас знову й знову намагалися «з’їсти». Щоправда, нас на «1+1» не двоє, але відчуття невеликої команди, яка в потрібний момент збирається, гуртується і готова захищатися до останнього, дивно гріє душу. А ще я переселився до власної квартири, яку допомогла купити моя компанія. А ще моя півторарічна донечка почала розмовляти. Фразами. А ще... А втім, хіба цього мало?

Ірина ЗіНЧЕНКО, ведуча передачі «Уїкенд» («Інтер»):

— Чим відрізняються передачі нашого і російського ТБ?

— Якщо вони хороші — нічим.

— Якого глядача ви любите?

— Розумного і доброго.

— Що ви подаруєте на Новий рік своєму коханому чоловіку?

— Це таємниця. Велика.

Костянтин МЕЛАДЗЕ, музичний продюсер телеканалу «Інтер», композитор:

— Як ви оцінюєте стан розважального ТБ в Україні?

— За великим рахунком воно в Україні існує повною мірою. І що дуже приємно — грунтується на українському менталітеті. Це яскраво виражений національний гумор — програми «Прокинься і співай!» на «Інтері», «СВ-шоу» «Студії «1+1» і багато інших. Моя думка: музичні програми для комерційного телебачення малоперспективні, оскільки їхній рейтинг обмежений. Тому необхідно суміщати в одному проекті музичний і розважальні жанри.

Ілля НОЯБРЬОВ, головний продюсер ТЕТ, автор і ведучий передачі «Я пам’ятник собі»:

— Ваша улюблена жінка на телеканалі ТЕТ?

— «Артеміда». Це мій спонсор.

— Чого чекати глядачеві від Іллі Ноябрьова в 99-му на каналі «ТЕТ»?

— Зараз готую зовсім свіже ток-шоу під назвою «Великий комбінатор». Але воно ще вимагає серйозної роботи.

Ігор СЛІСАРЕНКО, ведучий «ТСН» («1+1»):

— Оцінка телеглядачами вашої праці, яка найбільше запам’яталася?

— Одного разу мені надійшов лист, в якому були такі рядки: «Якщо Вас немає у вечірньому випуску ТСН, то моя дружина не може заснути. Якщо вас немає в ранковому випуску — вона не може прокинутися».

Микола КАНіШЕВСЬКИЙ, головний редактор ТІА «Вікна»:

— Що, на ваш погляд, буде потрібно тележурналістам 1999 року, щоб «зберегти обличчя» і не бути «перемеленими» в ході майбутніх президентських виборів?

— Відповім одним словом: порядність. Саме вона вимагається від журналістів завжди, а під час виборів — особливо.

Іванна КОБЕРНИК, журналіст і ведуча телеканалу СТБ:

— Яким ви бачите ТБ 1999 року?

— Хочеться, щоб у програмах, не тільки наших, було більше оптимізму. Новинами класу «жах, жах, кошмар» людей не здивуєш. До залякувань в українців уже імунітет. Тому, розкриваючи будь-яку гостру проблему, завжди шукаю людей, які не тільки скажуть, як усе погано, а й зможуть пояснити, який є вихід, із ким, де й коли можна його знайти.

Випуск газети №:

№252, (1998)

Рубрика

Медіа