Лісівники Закарпаття вимагають радикальних змін у галузі
Під цим документом поставили свої підписи представники Мукачівського лісокомбінату, Ужгородського фанерно-меблевого комбінату, Свалявського лісохімкомбінату, Воловецького, Довжанського, Свалявського, Хустського лісокомбінатів, Іршавської меблевої фабрики, Ужгородського механічного заводу.
Підприємства колишнього лісопромислового комплексу Закарпатської області, котрий ще недавно забезпечував роботою понад 40 тисяч закарпатців, сьогодні практично збанкрутували.
Потужні спеціалізовані лісопильні, лісопереробні, фанерні та меблеві цехи простоюють, більшість фахівців звільнилася з роботи або перебуває в безстрокових безоплатних відпустках. Водночас деревина з області продається в кругляках, для її переробки чомусь не використовуються вже існуючі потужності, а створюються нові. Чисельність працівників, котрі входять до складу асоціації «Закарпатліс», зменшилася в 2,5 раза. Однією з головних причин занепаду, вважають керівники згаданих підприємств, стала розпочата 1994 року реорганізація структури управління лісами. Здійснювалася вона під гаслами значного поліпшення ведення лісового господарства, лісозаготівлі, глибокої переробки деревини й недеревних ресурсів, використання рекреаційних та інших корисних лісів. Однак цей реорганізаційний процес призвів до розпаду ефективно діючого лісопромислового комплексу. Створені без належного матеріального і фінансового забезпечення держлісгоспи, діяльність яких із самого початку й до сьогодні фінансується з бюджету лише на 30—40%, практично кинуті на самовиживання.
— Невідомо, за які кошти, коли зовсім немає фінансування, — наголошують керівники у відкритому листі, створюються нові лісозаготівельні й лісопереробні потужності, тоді як уже існуючі простоюють. Невже хтось може сказати, що в нинішній економічній ситуації в країні це необхідно і вигідно? Чим, наприклад, можна пояснити, що в Іршавському районі на базі лісосічного фонду, який перебував раніше в постійному користуванні Довжанського лісокомбінату і де контроль за веденням лісогосподарських робіт та лісокористуванням забезпечували п’ять управлінців-спеціалістів лісового господарства, створено два держлісгоспи з управлінським персоналом понад 40 чоловік та будується новий лісопереробний цех? Водночас уже існуючий на лісокомбінаті цех простоює. Аналогічні приклади можна навести по кожному району Закарпатської області. То невже це робиться на користь народу України або краю?
У державному лісовому фонді сьогодні господарюють безліч лісокористувачів. Їхня кількість останнім часом зменшилась. Однак бажаного поліпшення лісових справ немає. Останніми роками не побудовано жодного кілометра лісовозних доріг. Ліс вирубується, як правило, біля вже існуючих доріг, потоків і річок. А це викликає знищення зсувами автошляхів, будівель. Листопадовий паводок це досить добре продемонстрував. Із цього всього не робиться ніяких висновків. Прийняте управлінням лісового господарства рішення про недопущення до лісозаготівельних робіт тих лісокористувачів, які не уклали відповідних договорів із власниками лісовозних доріг на їх використання, залишилось на папері. Його ніхто не дотримується й не контролює. Масового характеру набули так звані пошукові вирубки, в результаті яких вирубуються лише елітні дерева та цінні породи, котрі практично всі вивозяться в кругляках за межі України. Навіть у Китай. Водночас вітчизняні підприємства для виготовлення меблів змушені вишукувати і завозити сировину або напівфабрикати... з-за меж області. Усе це нагадує «добрі» радянські часи, коли із Сибіру везли кругляк у Закарпаття, а на БАМ гнали закарпатський ліс.
Сьогодні на державному рівні з’ясовують, чи винна в повені вирубка лісів. Ті ж керівники, котрі бажають прикрити себе в кріслі, одностайно стверджують, що обсяги лісозаготівель, які проводять держлісгоспи та інші дрібні лісокористувачі, дуже незначні. Однак ці «незначні обсяги» становить лише елітна високосортна деревина, вирубана в основному в лісах першої групи. Молодняк так не затримає вологу, як доросле дерево, що здатне затримати майже п’ять тонн дощових опадів. Тому до наслідків такої бездумної вирубки лісів треба ставитися, виходячи з незалежної наукової точки зору. Оцінювати їх правдиво. Сьогодні ситуація дійсно антинаціональна. Поки летять тріски з-під сокири американців і китайців, рідні лісохімічні підприємства із традиціями не можуть придбати в Закарпатті дрова для їх лісохімічної переробки.
№240 15.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
