Зауважимо: як і раніше, торговельна флотилія продається іноземною фірмою без відома й дозволу Фонду держмайна України. (Як повідомив «Дневі» начальник відділу відчуження ФДМУ Микола Грицай, Фонд питаннями ЧМП не займається). Заступник голови держдепартаменту морського та річкового флоту Мінтрансу України Віктор Трембовицький на запитання «Дня» з приводу незаконного розпродажу торговельного флоту відповісти відмовився. «Це наша комерційна таємниця», — мотивував свою позицію В.Трембовицький.

«Упродовж кількох місяців ми висуваємо пропозиції, щоб взяти під контроль ситуацію розпродажу», — заявив «Дневі» заступник міністра транспорту Володимир Севрюков. — Та поки що вирішити проблему не вдається. Зараз наші фахівці працюють із «Сільвер лайн», але деякі спеціалісти цієї компанії, всупереч нашим вимогам — пред’явити відповідні документи про те, хто дав право продавати десяток українських суден — ведуть їх розпродаж, відмовляючись показувати документацію. Тому й планується протягом поточного тижня все ж таки підписати угоду з «Сільвер лайн» про здійснення аудито-кредиторської перевірки заборгованості. Я думаю, що саме в рамках цієї ревізії ми перевіримо й обсяг нашого боргу перед компанією Сільвер лайн».

Нині доведену до банкрутства компанію, що нараховувала 1991-го року майже три сотні суден і одержувала $388 мільйонів чистої виручки, намагаються видати за підприємство, здатне відродитися, як тільки-но почнеться акціонування його майна. Чи не заради цього пройшов поза увагою Кабміну навіть той факт, що Жовтневий райсуд Одеси прийняв недавно ухвалу — готувати до продажу на публічних торгах і нерухомість пароплавства, що складається з дитсадків, готелю та інших об’єктів? Щоб задовольнити сотні справедливих позовів моряків про погашення адміністрацією ЧМП заборгованості у виплаті зарплатні...

Протягом останніх тижнів уряд демонстрував «стурбованість» станом справ у морській галузі. На засіданні Кабміну роботу Мінтрансу зі стабілізації діяльності галузі вже вкотре визнано недостатньою. Однак ухвальна частина кабмінівської постанови сповнена бадьорістю й оптимізмом: «доробити в місячний термін проект заходів щодо виходу галузі з кризи — «Програму розвитку морського й річкового транспорту України до 2005 року». Мінтрансові, Мінекономіки та Фондові держмайна — реструктуризувати борги ЧМП перед іноземними кредиторами, вдосконалити структури й фінансові схеми управління пароплавством...

Словом, жодної згадки про банкрутство головної судноплавної компанії держави, про що вже не раз відверто заявляли керівники Одещини. Лише — традиційний набір інструментарію для подолання кризових явищ та ще виділення урядом $2,7 мільйони для репатріації екіпажів суден, два-три роки тому заарештованих за борги ЧМП в портах різних країн. Але річ у тім, що практично жоден з пунктів урядової ухвали неможливо реалізувати. В тому числі — повернути в Україну екіпажі з суден, котрі гниють у чужих портах. Бо, за поданими розрахунками фахівців, на проведення зарубіжних операцій «визволення моряків з боргової ями» треба щонайменше $8 мільйонів. Тож, власне кажучи, йдеться не про реальне розв’язання проблем, а скоріше про звичне окозамилювання...

Адже насправді механізм банкрутства Чорноморського пароплавства давно крутиться. Під прямим операторством ЧМП, нині очолюваного Сергієм Мелащенком, фактично не перебуває жодне з діючих у міжнародних водах суден. У Неапольському порту четвертий рік гниє під арештом пасажирський лайнер «Одеса» (з моменту вердикту судді вартість судна «впала» втроє — до $9 мільйонів). «На приколі» в Іллічівському порту іржавіють останні з пасажирських «могікан» — лайнери «Тарас Шевченко» й «Шота Руставелі», оскільки за межами України можуть бути заарештовані кредиторами в будь-якому порту. Ще десяток торговельних суден перебувають за кордоном у стадії продажу «з молотка» або в передпродажному ремонті...

Якщо уточнити, що за несплату 150-мільйонних боргів ЧМП вже зазнавали арештів в іноземних портах і судна Українського дунайського пароплавства, то ці підсумки й є справжніми наслідками «морської» політики керівництва України. Таким же незаперечним фактом є те, що ніхто, крім Павла Кудюкіна, не був притягнутий за це до належної відповідальності.

Не перестає дивувати інше: валютний рахунок пароплавства, як і раніше, продовжують обминати суми в десятки й сотні разів значніші. Торік за продаж «з молотка» суден ЧМП у Роттердамському та інших портах валютна виручка, за словами тодішнього президента ЧМП Олександра Діордієва, становила кілька десятків мільйонів доларів США, але принаймні $22 мільйони так і не дійшли до пароплавства, поки ним керував Діордієв. Марно силкувався він розібратися в проблемах «відплиття» коштів і десятків найприбутковіших суден у нетрі непідконтрольних офшорних компаній. У столичних кабінетах і коридорах влади дали зрозуміти: не твого рівня справа!

Що ж виходить? За борги пароплавства, в тому числі й перед тисячами моряків, відповідає керівництво ЧМП, а валютна виручка за експлуатацію більш як 70 високорентабельних балкерів спливає на непідконтрольні пароплавству банкові рахунки? Природно, що розрахуватися з кредиторами чи виплачувати морякам зарплатню за такої оригінальної схеми управління «офшорним» флотом ані попереднє, ані теперішнє керівництво ЧМП не спроможне, бо за внутрішньою «логікою» вельми нагадує вона явища віртуального світу...

На сумні роздуми наводить і той факт, що керівництво державних і правоохоронних структур ігнорує не лише висновки парламентської комісії, яка торік привертала увагу до численних протизаконних діянь високих посадових осіб, причетних до розбазарювання майна та валютних коштів ЧМП. «Не справив враження» на керівників київських відомств навіть вердикт Одеського арбітражного суду, що розглянув справу № 5/151 про незаконне відчуження низки суден ЧМП, неправомірну передачу майна від імені Мінтрансу України під заставу тощо. Нікого із високопоставлених осіб, починаючи від колишнього заступника міністра транспорту Олександра Золотоверха до екс-президентів ЧМП Олексія Коваля, Олександра Стогнієнка, колишнього віце-президента ЧМП Анатолія Антонова, так і не притягнуто до відповідальності.

Багато одеських моряків дотримуються думки, висловленої кореспондентові «Дня» Володимиром Севрюковим: «Вважаю, що судили президента за якісь другорядні справи, а не за головні».

Прокурора Одеси Анатолій Меденцев, який очолював слідчу групу Генеральної прокуратури України, що вела справу Кудюкіна, не став приховувати: «Миколаївський обласний суд розглядав справу Кудюкіна в обсязі висунутого звинувачення. І за особами, і за статтями Кримінального кодексу, і за епізодами, які розслідували органи попереднього слідства. Розслідування ж епізодів про незаконний розпродаж суден триває. Просто терміни слідства доводиться подовжувати через зарубіжні відрядження слідчих, котрі добувають необхідні документи. Не можна також сказати, що слідство «відрубало» згадані епізоди з тих чи інших мотивів. Є об’єктивні причини. Тому я можу лише констатувати, що за деякими епізодами ухвали поки що не прийнято. А взагалі вважаю винесення вироку за результатами розслідування цієї резонансної справи великою перемогою».

Однак для торговельного флоту вона може виявитися пірровою. Адже за кадром залишилося питання, з чийого відома й за чиїм наказом триває розпродаж за півціни багатомільйонного українського державного майна морської галузі, яка всюди в світі, за словами, до речі, глави держави Л.Кучми, вважається «куркою, що несе золоті яйця», і кому за це належить відповідати? І чи не є розпродаж флоту реальним послабленням могутності країни, а отже й питанням національної безпеки?

№222 19.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»