Рецидивіст на пенсії потрібен тільки Богові

Старого Григорія (із зрозумілих причин ім’я персонажа змінено) в Ізяславі, заштатному райцентрі Хмельницької області, знали жителі всього міста. Звільняючись у черговий раз із розташованої тут колонії особливого режиму, старий дружньо прощався з «вертухаями», йшов до центру містечка й піднятим із землі булижником традиційно розбивав вітрину районного універмагу. Після чого сідав на сходинки й покірно чекав прибуття наряду міліції. Швидкий суд, новий термін — за хуліганство й повернення до «рідного» помешкання — колонії. Де його чекала звична справа — малювання плакатів для контрольно-виховної частини, гарантована законом пайка і матрац у звичній камері, який ніхто не смів зайняти. Всі знали: вийшовши на волю, старий обов’язково повернеться.

Куди їм іти сьогодні, Григоріям, Іванам, Петрам після довгих років відсидок? Сім’ї, як правило, розпалися, роботи не знайти, прописки немає, бо немає й житла...

Сьогодні в Україні існує лише один (і в цьому його унікальність) спеціалізований Центр соціальної адаптації для громадян такої категорії. Репортаж кореспондентів «Дня» Оксани ПАНЧЕНКО і Віктора МАРУЩЕНКА з цієї установи читайте сторінці "Суспільство".

№201 21.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»