"Пролісок" з міцним корінням
Професор, народний артист України Анатолій Коротков дивився концерт, стоячи біля дверей у самому кінці залу. Відчувалося, що хвилюється. Адже на сцені були його вихованці - юні артисти з хореографічного ансамблю "Пролісок", а в залі сиділо чимало поважних київських балетмейстерів, які оцінювали кожний виступ за високими професійними критеріями. І хай чиєсь надто прискіпливе око спинялося на недостатньо вигнутому підйомі ноги чи трохи зігнутому коліні когось із виконавців - це аж ніяк не знижувало "температури" того палкого прийому, яким зустрічали, практично кожний номер кіровоградських гостей.
"Пролісок" і справді подарував киянам мистецтво хвилююче, сповнене яскравих людських почуттів і творчої вигадки. І недарма після концерту фахівці порівнювали ту піднесену радісну атмосферу, яку діти зуміли створити на сцені, з дивовижною осяйністю хореографічних композицій класика українського народного танцю Павла Вірського, а джерела самобутності "Проліска" віднаходили в оригінальних задумах Анатолія Кривохижі - легендарного керівника колись відомого всьому світові самодіяльного танцювального ансамблю "Ятрань".
"Ми всі - з "Ятрані", - люблять повторювати і сам художній керівник "Проліска", і балетмейстер-постановник В. Похиленко, і балетмейстер В. Короткова, і керівник музично-фольклорної групи В. Андронников, і хормейстер А. Червінська... А коли ще й один із кіровоградських телеоператорів з гордістю додав: "Я теж із "Ятрані", мимохіть подумалось про те, що навіть одна визначна особистість здатна вплинути на історичну долю свого краю, піднісши на новий ступінь культуру й духовність земляків, сповнивши їх прагненням творчості. (А сьогодні Анатолій Кривохижа одержує пенсію 49 гривень з копійками - у кілька разів меншу за дрібного державного чиновника, який не зробив для України і сотої частки того, що здійснив цей справді видатний митець).
Учень майстра Анатолій Коротков керує "Проліском" уже 27 років - з дня заснування колективу. З несміливого початківця він виховав лауреата багатьох конкурсів і фестивалів.
Але в ансамблі не шукають слави заради слави. Найголовніше для його керівників - розвиток природних здібностей дітей, розширення їх художнього світогляду. Тому постійно займаються в Кіровограді вдосконаленням виховного й творчого процесу. Вперше в Україні тут створено Державний середній загальноосвітній комплекс хореографічного мистецтва, на базі якого і діє "Пролісок". П`яти-шестилітні діти починають навчання в підготовчих групах. Далі - школа мистецтв, а пізніше - ліцей. До речі, набирають у ліцейні класи й обдарованих дітей з районів області. Ті, хто має бажання та відповідні здібності, можуть здобути й вищу освіту. Адже в Педагогічному університеті імені В. Винниченка, де зусиллями А. Короткова - теж вперше в Україні - створено хореографічну кафедру, нині можна одержати фах "учитель молодших класів і хореографічного мистецтва", аби в недалекому майбутньому поєднати викладання танцю і природознавство.
Багаторічний досвід творчого виховання переконав кіровоградських хореографів, що танець має ввійти до програм дитячих садків, загальноосвітніх шкіл. Адже поруч з музикою та співом він сприяє духовному становленню дитини, а ще дуже корисний для її емоційного та фізичного розвитку, зміцнення здоров`я.
Мабуть, нашому менталітетові властива потреба висловлювати свої почуття через танець - недарма кожен із регіонів України має свої самобутні танцювальні традиції. Їх збереження й розвиток саме в навчальних закладах надзвичайно важливі сьогодні, коли практично знищено так нещодавно розвинену художню самодіяльність. І радує, що практичні висновки кіровоградських експериментаторів збігаються з прагненнями та ідеями ентузіастів із відділу проблем національного виховання Інституту змісту і методів навчання Міносвіти, які на базі Комплексу хореографічного мистецтва створили науково-творчу лабораторію, де, зокрема, розроблятимуться нові технології й методики викладання хореографічних дисциплін на різних рівнях освіти.
Те, що танець має "завойовувати" в Україні дедалі нові території, "Пролісок" саме танцем і доводив. В його "Клас-концерті" традиційні вправи біля станка непомітно переходили то у варіації з балетів "Ромео і Джульєтта" чи "Тарас Бульба", то в танець басків з "Полум`я Парижа". Це було диво внутрішнього образного перевтілення маленьких артистів, що тривало й у другому відділі концерту. А тут полонили глядачів українські дитячі забави "Заклинання весни" й "Прихід весни", танці "Вівчарські ігрища", "Вітерець", хореографічна композиція "Козачата", фрагмент поганського обряду "Купальська ніч", вокально-хореографічні композиції "Щедрий вечір, добрий вечір" та "Ярмарок у Сорочинцях".
А після концерту, коли вже досхочу поспілкувалися хореографи й освітяни, дуже добре сказала про гостей колишня провідна солістка балету Національної опери, а нині педагог київського ансамблю танцю "Юність" Маргарита Дмитрівна Яницька: "Проліскові" вдалося те, чого часто не вміють досягти навіть професійні колективи: наповнити танець не тільки думкою, а й відчуттям святості, дати йому душу. І тому я схиляюсь перед керівниками й педагогами ансамблю. Хай і надалі їм вдається зберігати цю красу рухів, пісні рук і тіла, справжню поезію танцю".
