Наш борг
Цього року проводиться безліч самітів, але Всесвітній саміт із продовольчої безпеки має право на те, щоб на нього звернули особливу увагу. Ця зустріч, яка проходитиме в Римі з 16 по 18 листопада, є уособленням такої необхідної рушійної політичної сили, спрямованої на розв’язання трьох пов’язаних між собою проблем — одних із найскладніших у наші дні: безпека їжі, біологічне різноманіття і зміна клімату.
У глобальному масштабі ми програємо війну зі світовим голодом. Більш ніж мільярду осіб у світі сьогодні бракує продовольства для задоволення їхньої щоденної потреби в їжі, а в країнах, що розвиваються, ситуація ще сильніше погіршується.
Перш за все така ситуація неправильна з моральної точки зору. Як можливо таке, щоб у XXI столітті, коли нам вдалося висадитися на Місяць і повернутися назад, ми все ще не можемо прогодувати кожного мешканця нашої планети? Крім того, високопоставлені політики повинні визнати, що продовольча нестабільність пов’язана з тривалим ефектом від економічної кризи та змінами клімату, що тривають, а також те, що це являє собою не меншу загрозу нашій глобальній спільноті.
Якщо бути справедливим, то світові лідери вже дали свою відповідь. На нещодавньому самміті «Великої Вісімки» в Л’Акуїле (Італія), ми дали тверде зобов’язання «діяти масштабно і невідкладно для досягнення глобальної продовольчої безпеки» і дали обіцянку за три роки виділити для цих цілей 20 мільярдів доларів. Це серйозне зобов’язання, проте його може виявитися недостатньо — необхідно зробити набагато більше для того, аби збільшити сільськогосподарське виробництво, звільнити торговельний потенціал для розв’язання проблеми продовольчої нестабільності, а також боротися з впливом зміни клімату на сільське господарство, що посилюється.
Європейська Комісія через безліч різних інструментів також дала свою відповідь, надавши фінансові кошти для продовольчої безпеки. Наша програма Євросоюзу з розподілу продовольства, прийнята торік, дозволяє залучити додаткові 1,5 мільярда доларів для швидкої відповіді на зростання цін на продукти харчування. А протягом найближчих трьох років ми залучимо ще чотири мільярди доларів для фінансування дій, здатних допомогти країнам поліпшити свою продовольчу безпеку та пристосуватися до зміни клімату.
Виділення додаткових коштів на розв’язання проблем продовольчої безпеки, крім іншого, має бути одним із ключових пунктів фінансового пакету, який ЄС твердо підтримуватиме на наступній важливій події у календарі самітів: грудневій Копенгагенській конференції з проблем клімату. Якщо ми хочемо, щоб фермери могли успішно пристосуватися до зміни моделей погоди, а також до масштабів і частоти надзвичайних метеорологічних явищ, що збільшуються, то це вимагає істотних інвестицій. Такі зміни найсильніше зачіпають найбідніше населення, а глобальні тенденції маскують глибоко регіональні відмінності.
Дрібні фермери, переважно у країнах, що розвиваються, приймуть на себе головний удар від зміни клімату. Якщо ми не діятимемо швидко, то 40 найбідніших країн, переважно в Африканському районі Сахари й Латинській Америці, до 2080 року втратять від 10% до 20% від своїх основних посівів зернових культур через посуху.
Однак розв’язання цієї проблеми лежить прямо перед нами. Вплив біологічної варіативності часто розуміється не повністю, що означає, що ми недооцінили його внесок у розв’язання глобальних проблем. Чим різноманітніша варіативність життєвих форм у рамках певної екосистеми, тим легше вона пристосовується.
Таким чином, біологічна варіативність може виступати як природний «страховий поліс» проти раптових екологічних змін, а також виконувати роль буфера відносно збитків, викликаних ними (так само як і збитків, викликаних шкідниками та хворобами). Біологічна варіативність має важливе значення для надійного та стабільного виробництва їжі у довгостроковому періоді.
Голод в Ірландії у ХІХ столітті та в Ефіопії наприкінці ХХ століття явно свідчать про вразливість нерізноманітних сільськогосподарських культур перед екологічними змінами, а також про серйозні наслідки такої вразливості для населення.
Різноманіття сільськогосподарських культур може також дати серйозну користь екосистемі. Здатні витримати посуху й повінь сорти можуть не лише збільшити продуктивність, але й запобігти ерозії грунту й опустелюванню. У Південній Гані, наприклад, фермери зуміли зменшити загибель урожаю, яка часто виникала внаслідок непостійності й непередбачуваності злив, вирощуючи кілька терпимих до посухи сільськогосподарських культур того самого різновиду. Крім того, різноманіття сільськогосподарських культур зменшило потребу в дорогих пестицидах , які руйнують екологію.
Таким чином, я переконаний у тому, що ми повинні підвищити роль і значення біологічної різноманітності у розв’язанні проблеми зміни клімату та продовольчої нестабільності, а також приділяти більше уваги цьому предмету.
Наступного тижня, коли лідери країн зустрінуться в Римі, я сподіваюся, що нам вдасться домовитися про ключові пріоритети в боротьбі з голодом і продовольчою нестабільністю, і, зокрема, встановитиавторитетне консультативне джерело щодо продовольчої безпеки для урядів і міжнародних установ. Фактично, для продовольчої безпеки нам необхідно те саме, що зробила Міжурядова група експертів зі зміни клімату при ООН для зміни клімату: заснована на наукових досягненнях система сповіщення планети про тривогу. І я продовжу робити все, що в моїх силах, для розв’язання цієї важливої проблеми протягом свого нового п’ятирічного терміну в європейській Комісії.
Але навіть найкращі й найсучасніші програми донорів будуть лише марними зусиллями в тому випадку, якщо уряди розвинутих країн не зможуть втілити в життя свої зобов’язання у вигляді готівки й удосконалень сільськогосподарських інвестицій у всьому світі.
Давайте, нарешті, дамо можливість Всесвітньому саміту з продовольчої безпеки надати реальні свідчення зобов’язань, які всі уряди дають відносно однієї спільної мети — світу без голоду. Історія засудить нас, якщо нам не вдасться цього зробити.
Жозе Мануель БАРРОЗУ — голова Європейської Комісії.
