Перший Рубікон

Першого вересня у багатьох дітей закінчиться безтурботне дитинство: у них з’явиться більше обов’язків та відповідальності, з’являться багато друзів, в їхнє життя увійдуть нові дорослі люди — діти стануть першокласниками. Цей процес подорослішання дуже важливий у житті дитини. Адже саме в першому класі вона переживає так звану ломку — перехід від гри, органічної для дошкільного віку до навчання. Психологи називають це зміною провідної діяльності — переходом від ігрової до навчальної. І якщо до цього часу батьки виховували свою дитину гармонійно, то цю кризу дитина переживе не надто бурхливо. Також адаптація першокласника до школи відбудеться нормально й тоді, коли дитина є готовою до навчання в школі. Власне, готовність до навчання так само важлива для дитини, як для дорослого — готовність працювати чи створювати сім’ю. Що означає готовність дитини до навчання в школі, як батьки можуть допомогти їй адаптуватися до нового життя і ще багато інших важливих тонкощів розповідає практичний психолог Тернопільської класичної гімназії Марія КВІЛІНСЬКА.

— Пані Маріє, чому психологи приділяють так багато уваги готовності дітей до школи?

— Це питання важко переоцінити, оскільки готовність першокласника до навчання загалом впливає на його подальше навчання в школі. Також — на психологічний стан дитини, адаптацію до навчального закладу, на її подальшу успішність і самооцінку. Готова до школи дитина в шкільному колективі почувається вільно і на рівні зі своїми однокласниками. Загалом готовність дитини до школи — це здатність брати участь у шкільному навчанні. Тому дуже важливо щоб у дитини, яка йде у перший клас, були сформовані передумови до навчання у школі: інтелектуальна готовність, особистісна і соціально-психологічна. Особистісна готовність — це сформованість в неї позитивної «я-концепції», або позитивного ставлення до себе. Мова йде про прийняття дитини самої себе з своїми власними перевагами і недоліками, коли дитина знає що вона вміє і чого — ні, коли вона себе поважає і сприймає. Це — самооцінка дитини. Добре було б, щоб вони була навіть трошечки завищеною, але з тенденцією до адекватної. В особистісній сфері також важливою є мотиваційна готовність — готовність дитини зайняти нову соціальну позицію школяра. В ідеалі дитина повинна хотіти йти до школи і роль школяра має бути дуже привабливою для неї. Також в першокласника має бути розвинена особистісно-вольова готовність: дитина повинна вміти робити не лише те, що хоче, а й підкорятися певним правилам, розуміти поняття «ми», що «ми» — це клас, у якому вона вчиться.

Що стосується готовності в інтелектуальній сфері, то в дитини має бути певний загальний запас знань про навколишній світ, про себе. Ця база є дуже важливою, адже саме на ній будуватимуться всі інші знання і щоб дитина не розгубилася, вона повинна їх отримати в сім’ї чи у дитсадочку. Дуже важливим є те, наскільки дитина вміє класифікувати: знає види транспорту, тварин, рослин, вона повинна розрізнювати кольори, знати форми, розміри тощо. Також вона повинна керувати своєю увагою, концентрувати її на певному якомусь об’єкті. Це дуже важливо на уроці, коли вчитель викладає певну тему. Також в певній мірі має бути розвиненим аналітичне мислення — його різні форми (наочно-образне, наочно схематичне тощо). В дитини має бути здатність до відтворення певного зразка, запропонованого дитині — зразка букв і зразка цифр у зошиті, а також — бути сформованими такі мислительні операції, як аналіз і синтез. Слід зауважити, що важливими є всі три компоненти.

— Оскільки якщо котрийсь із них не в повному обсязі присутній, дитині важко адаптуватися до шкільного життя, а їх наявність є передумовою для успішного навчання в школі.

— Чи часто ви стикаєтеся з випадками, коли діти не хочуть йди у школу? Чому так трапляється?

— Це питання мотивації. Дитині, яка не хоче йти у школу, буде важко відвідувати заняття і нецікаво навчатися. Причому це буде не лише її проблемою, а й проблемою вчителя початкових класів та батьків. Готовій до школи дитині має подобатися все, що пов’язане зі школою, навіть зовнішні атрибути, такі як книжки, зошити, рюкзак, форма, класна дошка, парта тощо. А в ідеалі дитину має цікавити щось нове — це найвищий рівень пізнавальної мотивації. Тоді дитина хоче йти до школи. Велику роль у формуванні цієї мотивації відіграють батьки, коли налаштовують дитину на навчання, у позитивному ключі розповідають їй про школу, пригадують свої шкільні роки — це дитину зацікавлює. Але все-таки мотивація є показником готовності. Не варто дитину, яка не є готовою, якій немає ще шести років, віддавати у перший клас. Такі діти втомлюються, не виконують завдань, посеред уроку можуть встати і піти куди хочуть, а на уроці витягнути не книжку, а іграшку. Це показник того, що в дитини провідною діяльністю є ігрова, а навчальна діяльність навіть не йде поряд з ігровою. Причини небажання йти у школу можуть бути різними: не лише в тому, що з дитиною мало займалися вдома, чи вона не відвідувала садочок, причини можуть бути і в інтелектуальному розвитку — може бути затримка психічного розвитку, також є асоціальні сім’ї, де дітям не приділяють належної уваги.

Хочу зауважити, що в будь-якому разі висновки психолога про готовність чи неготовність дитини до навчання в школі носять рекомендаційний характер.

— Чи не завелике для першого класу у дітей навантаження?

— Ні, якщо методично правильно проводяться уроки, перевантаження не буде. Питання постає тоді, коли дитина окрім навчання в школі ще відвідує додатково танці, спортивну секцію тощо. Часто батьки запитують в мене, чи варто віддавати дитину-першокласника у якусь секцію. Все залежить від того, наскільки сильною є її нервова система (із слабкою нервовою системою діти можуть почати хворіти). Тому батькам, діти яких мають слабку нервову систему, я рекомендую у першому класі не навантажувати дітей додатковими заняттями з музики, спорту тощо. Це дуже важливо, адже у першому класі відбувається адаптація до навчання. У дітей із слабкою нервовою системою вона може тривати навіть цілий рік, в той час як у дітей із сильною нервовою системою — 1—2 місяці. Сильна нервова система витримує більше навантаження, а слабка — швидше втомлюється. Основна запорука того, що дитина не буде перевтомлюватися — режим дня. В першому класі діти повинні ще спати вдень, тому навчальні заклади оснащені спальними кімнатами.

Також слід зазначити, що батькам не слід занадто хвилюватися: навчання в першому класі відрізняється від навчання в рештах класів і орієнтовано на гру. Це важливо, адже поряд із навчальною діяльністю, яка поступово стає для дитини провідною, велике значення для неї має ігрова діяльність — провідна до певного часу. Від неї не так легко відмовитися, і вона є важливою на рівні з навчальною, не має втратити своєї актуальності.

Великим питанням є питання соціального статусу дитини, оскільки той соціальний статус, який набуває дитина в початковій школі, в майбутньому закріплюється за нею в подальших класах. Важливо, чи є дитина в колективі бажаною: дітям, які були ізольованими в молодших класах і яким було важко спілкуватися, в майбутньому без допомоги вчителя чи психолога буде важко вийти з такого статусу і набути іншого.

— Наскільки важливим є вплив першої вчительки на бажання відвідувати школу?

— Роль вчителя початкових класів в житті першокласника і його думка є дуже важливою (можна сказати, є законом). Дуже часто буває, що діти, які приходять зі школи додому, виконуючи якесь завдання, пов’язане зі школою, заперечують батькам, які намагаються їм підказати: «А вчителька казала саме так робити!» Тож в навчальних справах думка вчителя стає важливішою за батьківську. Батькам не слід суперечити дитині, тому що тоді протиріччя будуть у самої дитини. Це добре, що вчитель має такий авторитет, тому що він є джерелом знань для учнів. Слід зауважити, що вчитель, який не має терпіння до цієї роботи, наснаги, любові до дітей, позитивних емоцій, він не зможе довго працювати — відбудеться «емоційне вигорання», і людина просто покине цю роботу. Тому що для цієї роботи треба любити роботу, бути відданим справі й крім того мати педагогічні здібності. В школі працюють фанати.

— Порекомендуйте батькам, на що їм звернути увагу, якщо їхня дитина піде у школу наступного року?

— Батькам майбутніх першокласників слід готувати дитину до цього важливого періоду в житті заздалегідь. Найперше, в дитини повинні з’явитися певні обов’язки вдома. Їй слід давати якусь посильну роботу — визначити коло її обов’язків, щоб виховувати відповідальність. Наприклад, поливати вазони, прибирати в кімнаті, доглядати за домашніми травинами. Слід визначити її загальні інтереси: що дитина любить, чим цікавиться, які її улюблені ігри, казки — дуже важливо знати свою дитину. Потрібно навчити її ділитися своїми проблемами, конфліктними ситуаціями, при цьому важливо цікавитися думкою дитини. Слід побільше говорити з дитиною: по-перше, розвиватиметься мовлення — запорука доброго навчання, по-друге, вона навчиться висловлювати власну думку. Також дуже важливо, щоб батьки відповідали на питання дітей, не ігнорували їх — таким чином розвиватиметься пізнавальний інтерес, котрий є основою навчання в школі. Важливо хоч іноді дивитися на світ очима дитини: поставити себе на її місце. Якщо є нагода — слід щиро хвалити дитину, щоб у неї формувалася адекватна самооцінка. Не варто порівнювати дитину з іншими дітьми, краще порівняти її з нею ж — тією, якою вона була раніше. Приміром, «ось ти раніше цього не вмів, а тепер вмієш». Словом, слід не бути байдужим до життя дитини.