65 країн + Україна

У листопаді цього року Міністерство юстиції зареєструвало наказ Держслужби спеціального зв’язку та захисту інформації, який дозволяє запровадити послугу — перенесення мобільних номерів у разі зміни оператора. Документ набрав чинності з 21 листопада цього року. Однак послуга стане доступною українцям лише нового року.

У світі така практика — вже не дивина, розповідає «Дню» провідний архітектор рішень компанії Ericsson (власне, продукти компанії допомагають технічно реалізовувати послугу зміни оператора без заміни номера) Ірина Бородянська. За її словами, можливістю перейти до іншого оператора без зміни контактного номера впродовж останніх десяти (!) років вільно користуються жителі 65 країн. В Україні ж, розповідає Бородянська, розмови на цю тему ведуться давно. «Вперше подібні ідеї почали лунати в 2006 — 2007 роках. Але лише 2010-го, а то й 2011 року вони сформувались у більш зрілі речі», — розповідає «Дню» експерт. Тоді ж, 2010-го, зі слів провідного архітектора рішень Ericsson, були перші спроби внести на розгляд Верховної Ради відповідний законопроект. Однак лише 2012-го вдалося вивести справу на фінішну пряму.

Експерт переконана: можливість вільної зміни оператора можна розглядати як механізм створення здорового конкурентного середовища на ринку зв’язку. «Така опція для абонента змушує операторів приділяти більше уваги якості послуги та лояльності постійного клієнта. Це — хороший драйвер для маркетингу», — коментує Бородянська.

Для абонента така ініціатива — однозначний плюс. А для оператора? Гучних критичних зауважень до нововведення від операторів у ЗМІ не було. Учасники ринку розуміють, що цього не уникнути, говорить Бородянська. Хоча, підкреслює експерт, для оператора ця послуга й справді означатиме додаткові витрати на технічну реалізацію. Адже вона вимагатиме зміну маршрутизації дзвінка. «Якщо раніше шлях, до якого оператора відсилати дзвінок, був зрозумілий з перших трьох цифр номера телефону, то тепер виникає багато технічних моментів», — зауважує Бородянська. Утім, нововведення відкриває для оператора нові можливості із залучення абонентів.

У яку суму обійдеться бізнесу ця «додаткова опція», експерт не береться підраховувати. Так от чи весь тягар оплати нової послуги ляже на плечі операторів, чи держава візьметься допомагати грішми, а можливо, й абонентську кишеню зможуть долучити до впровадження нової системи, — нині невідомо. «У різних країнах цей процес організовувався по-різному, — зазначає експерт. — Частіше за все витрати ділить і бізнес, і держава».

Скільки українців хотіли б скористатись опцією зміни оператора без зміни мобільного номера, експерти точно відповісти не можуть. Не може це зробити й держава, й сам телекомунікаційний бізнес. Адже жодних офіційних досліджень ринку з цього питання просто не проводилось. Тож наразі можна лише прикинути на око, проводячи аналогію зі світовим досвідом. За таким нехитрим методом обрахунку в середньому 5 — 10% нинішніх абонентів мобільного зв’язку в Україні захочуть змінити свого оператора, а це — це 2,5 — 5 млн SIM-карт.

Однак є ще один маленький нюанс, який може значно вплинути на статистику — ціна питання. «Усе залежить від того, чи буде послуга платною для абонента, чи безкоштовною. Знову ж таки, в різних країнах — по-різному. Десь плата символічна, а десь — навіть дуже суттєва. Наприклад, у країнах ЄС ця послуга нібито й безкоштовна, але, разом з тим, є встановлений термін, впродовж якого абонент повинен залишатися «вірним» оператору. Як буде в Україні, — ще невідомо. Звісно, якщо плата за послугу буде високою, відсоток абонентів, які захочуть нею скористатися, буде незначним», — підсумовує Бородянська.

Нагадаємо: наприкінці листопада цього року після появи вищезгаданого наказу, фахівці ринку телекомунікацій прогнозували, що абоненти зможуть міняти оператора зі збереженням номера необмежену кількість разів, але за гроші. І називали ціну. Мовляв, така послуга обходитиметься клієнтові в 40 гривень — на рівні середнього місячного рахунку українського абонента мобільного зв’язку.