Прозріння Стівена Содерберга

Уночі з 23 на 24 грудня, о 00.30, на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно».

«Секс, брехня та відео» — психологічна драма, дебютний фільм американського кінорежисера Стівена Содерберга. Ця інтелектуальна стрічка стала культовою в західних університетських містечках. Содерберг отримав почесну номінацію на «Оскара» за найкращий оригінальний сценарій; головне ж — став тріумфатором Каннського кінофестивалю!

А сюжет фільму розгортається так... Грем — після дев’ятилітньої відсутності — приїздить до рідного міста на запрошення свого приятеля по коледжу Джона. Той став успішним адвокатом, живе заможно, у щасливому шлюбі з Енн. Та це фасад. Насправді ж у Джона є пристрасна коханка Синтія, власне, сестра Енн. А сама Енн мучиться, вона глибинно невдоволена стосунками з Джоном. Приїзд Грема руйнує вдавану стабільність.

Таким чином, перед нами постає квартет головних героїв, кожен із яких персоніфікує той чи той тип сексуальної поведінки. Джон постає таким собі самцем, якому все одно, з ким задовольняти свої інстинкти. І він ніби «двічі брехун» — як адвокат, що перебуває на службі суспільних інтересів, і як чоловік, що задля збереження родини постійно бреше дружині. Тим часом Джонова коханка Синтія — в іпостасі самки, для якої секс — не тільки фізична потреба, а самореалізація, стиль життя, щось подібне до релігії, якою рухає ідея «вільного кохання». Сестра Синтії Енн — протилежність; вона закомплексована і пригнічує в собі заборонені, на її погляд, бажання. Енн, здається, воліла б робити вигляд, що сексу взагалі не існує. Зрештою, Грем: досвід любові без взаємності надихнув його сповідувати кохання платонічне. І Грем тут практикує щось особливе, він, ніби своєрідний духівник, знімає на відео сповіді жінок на сексуальні теми, що, своєю чергою, і є його сексуальною реалізацією.

Як би воно не було, певне, має бути очевидним, що кохання і секс — дві нерозривні частини інтимного життя людини, яке насправді не розраховане на чиєсь спостереження, а тим паче на втручання з боку сторонніх, немає значення — близьких, сусідів чи держави. Це таємниця, що належить тільки двом утаємниченим...

Не часто буває, щоб дебютна стрічка тріумфувала на Каннському кінофестивалі. Двадцятишестирічний Стівен Содерберг за фільм «Секс, брехня і відео» 1989-го отримав «Золоту пальму» з рук тодішнього голови журі Віма Вендерса. Також виконавця ролі Грема Джеймса Спейдера було визнано найкращим актором. Не просто відзнака фільмові, журі не тільки зауважило пошуки нової кіномови на межі кінематографа й відео, що тоді вже активно почало «пожирати» довколишню реальність.

Ішлося передусім про те, що молодий художник прозрів, надзвичайно гостро вловив, так би мовити, соціально-психологічні зміни в тодішньому західному суспільстві, якому загрожує епідемія СНІДу. Ішлося ж насамперед про повернення консервативних тенденцій після двох десятиліть натхненної проповіді вільного кохання і сексу. Гойдалка, як воно зазвичай і буває, почала зворотній рух...

Після стрічки «Секс, брехня і відео» — протягом наступних двадцяти з лишком років —Стівен Содерберг створив іще понад два десятки кінокартин, а також долучився до телесеріальної практики. Тому принагідно і традиційно у програмі в спеціальному сюжеті йтиметься про головні мотиви розмаїтої творчості цього кіномайстра.