Останній «церковний дисидент»

У понеділок увечері в Пскові сталося вбивство священика Павла Адельгейма, який неодноразово критикував РПЦ. 1 серпня отцю Павлу минуло 75 років. А днями вони разом із матінкою Вірою прийняли у себе в будинку психічнохворого, на прохання знайомої з Москви. Ввечері в понеділок під час вечері він схопив ножа і вдарив священика в живіт, а потім себе. 27-річного вбивцю відвезли до лікарні, отець Павло помер.

«...Масштаб події — космічна катастрофа, втрата», — прокоментував смерть отця Павла депутат Псковських обласних зборів Лев Шлосберг в інтерв’ю телеканалу «Дождь».

За його словами, Адельгейм був людиною, «на погляди, позицію, віру якого орієнтувалися тисячі людей в усьому світі». «Масштаб втрати не всі можуть усвідомити зараз. Але багато хто вже говорить про те, що ця втрата того самого масштабу, як і загибель отця Олександра Меня», — додає депутат. Нагадаємо, отця Олександра вбили у вересні 1990-го по дорозі до церкви. Його вбивство й досі не розкрите, мотиви — невідомі. Мень неодноразово отримував записки з погрозами, а його погляди часто піддавалися критиці з боку православної церкви.

Павла Адельгейма також неодноразово критикували його ж колеги. 1970-го Адельгейм отримав три роки таборів за звинуваченням у «наклепі на радянський лад». Хоча насправді його покарали за будівництво з прихожанами храму. В ув’язненні отець Павло втрачає ногу... «Я не змінився. Я як мислив, так і мислю. Який я був, такий і залишився. Як я служив, так я і служу. А ситуація довкола мене в церкві дуже сильно змінилася», — скаже пізніше священик.

Останнім часом Павло Адельгейм критикував Російську православну церкву. І було за що. «Спилювати хрести, припустимо, звичайно, — реакція неадекватна. Навіщо це потрібно? Звичайно, РПЦ винувата в цьому. Пішли в ці школи, в армії, що вони там ще захопили? Захоплення абсолютно жахливі: лікарні виганяють з приміщень», — вважав отець Павло. Він був одним з небагатьох духівників, хто вступився за дівчат з Pussy Riot і не побоявся відкрито критикувати патріарха Кирила. «Тепер патріарх з цією квартирою, виганяв священика, відбирав гроші у нього. Що це таке? Куди це годиться? Ще і з цими Pussy Riot. Замість того, щоб просто з дівчатками поговорити, пояснити, як Богові молитися в храмі треба, їх у в’язницю посадили», — сказав Адельгейм в інтерв’ю. Як пише Slon.ru, лише величезний моральний авторитет не дозволяв піддати його традиційним церковним репресіям.

За словами протодиякона Андрія Кураєва, Адельгейм був «останнім вільним кліриком Московської Патріархії». «Кто из священников, да еще семейных и штатных, теперь сможет не-анонимно и публично сказать «владыка, вы неправы!»?», — написав він у своєму блозі.

Священик Української автокефальної православної церкви Яків Кротов називає отця Павла «церковним дисидентом», єдиним, хто «послідовно проводив у життя головний принцип дисидентства: «Соблюдайте ваши законы«». «Він спокійно, виразно і невтомно відстежував басманне правосуддя всередині церковної системи. Ненавиділи його за це, але більше за все — що він ще і священиком був не ледачим, не казенним. Парафія, громада, школа, милосердя — не для галочки, не тому, що «так належить», а тому що це нормально, а казенщина — ні», — написав отець Яків в некролозі Адельгейму.

КОМЕНТАР

Владика Ігор (Ісіченко), архієпископ Харківський і Полтавський Української автокефальної православної церкви:

— Очевидно, що смерть отця Адельгейма — жахливий і прикрий випадок. Він загинув від рук психічно хворої людини, якій надав притулок у себе. Але мимоволі цю смерть сприймають у загальному похмурому контексті — долі сучасної православної церкви на посткомуністичному Сході Європи, де здорова частина церкви, яка прагне звільнитися від інерції колабораціонізму із владою. Така церква опиняється на маргінесі церковного життя, потрапляє у становище опозиціонерів і гине, як загинув отець Олександр Мень, як загинув і зараз отець Адельгейм. Очевидно, що повторюються випадки, які не можна ставити поряд: убивство і трагічну загибель. Але мимоволі напрошується узагальнення про сумну долю людей, які, прагнучи добра для церкви, опиняються в меншості і безсилі впоратися з консервативною більшістю.