«Леонід Кравчук: 80 років з Україною»

Стильно, вишукано, витончено, демократично. Все це про відкриття виставки до 80-річчя від дня народження першого президента України Леоніда Кравчука у столичному «Мистецькому арсеналі». Відкрита для відвідувачів з 11 до 17 січня 2014 року.

Спочатку Леонід Макарович переглянув фотографії сам.

А переглядати є що. І це м’яко кажучи, бо політична біографія першого президента перенасичена відомими подіями. «Це символ нашої державності, - ділиться враження громадський і політичний діяч, голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семеноженко. –  Сьогодні ми святкуємо цей символізм». Наприклад, Леонід Кравчук – перший і поки єдиний президент, який виграв вибори в першому ж турі (1991 рік).

А от вже у 1994 році була зовсім інша історія. «…Я зараз залишилася в гарних стосунках з Леонідом Даниловичем Кучмою. Вони обоє спілкуються (Кравчук та Кучма – Авт.), - розповідає «Дню» архітектор та громадсько-політичний діяч Лариса Скорик. - Але я знаю, що тоді Кравчук мав бути на своїй посаді всі п’ять років, на які його обрали. Тільки «завдяки» Плющу і зовнішньому тиску відбулося те, що тоді скоротили його президентській термін».

«Але справа навіть не у виборах…», - продовжує Скорик. Дійсно. Фотовиставка «Леонід Кравчук: 80 років з Україною» присвячена життєвому та професійному шляхові першого президента. Вона унікальна тим, що презентує збірку фотографій, які відображають основні етапи життєвого шляху першого президента, а також пов’язана зі всіма суперечливим і складними подіями новітньої історії України.

Півтори сотні світлин, які складають експозицію, мають документальну і художню цінність, оскільки були зроблені відомими фотографами, свідками епохи – Олександром Клименком, Василем Пилип’юком та іншими. «З 1991 року я працював в газеті Верховної Ради «Голос України», - розповідає Олександр Клименко. - Тоді Леонід Кравчук був головою парламенту. От він і брав мене у різні поїздки, відрядження. Умовно кажучи, я став його особистим фотографом».

«Кожна фотографія – це окрема історія, подія, розповідь, - переходить до фотографій Клименко. - Наприклад, є фото з першого студентського майдану  1991 року (Революція на граніті) і є фотографія вже Євромайдану 2013 року. Пройшло 23 роки, а у нас все майдани. Хоча, здається, мала б бути вже зовсім інша держава. Дуже знакова фотографія під час візиту в Москву. На ній Михайло Горбачов заглядає в годинник Леоніда Кравчука. Як-то кажуть: «Час пішов». Вже через три тижня відбувся референдум 1 грудня 1991 р. Символічно».

На відкритті виставки було багато журналістів. Для них на початку була організована півгодинна прес-конференція, на якій Леонід Макарович відкрив секрет: «Відверто вам скажу – я не знаю в який день я народився. Мати казала, що народився на різдвяні свята, а також казала, що хрестили 10 січня. Священик записав у метрику не день народження, а день хрещення. Тому, можливо, ми з вами святкуємо вже давно».

Трохи згодом почали підтягуватися запрошені гості. І одразу фотографувати.

Відповіді Леоніда Кравчука слухав і Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

«Леонід Макарович як перший президент України має непересічне значення для України, - коментує «Дню» Святійший Патріарх. - Те, що він зробив у 90-х роках, відбивається на нашому сьогоденні. Дві головні речі. Перша – Біловезька пуща, де підписали угоду про розпуск Радянського союзу. Якби цього юридичного документа не було, то Росія володіла б Україною до сьогодні. Суверенітет, який проголосила Верховна Рада, не мав би ніякого значення. Тепер же Росія немає ніяких юридичних підстав втручатися у справи нашої незалежної держави».

«Друга – референдум 1 грудня 1991 року, який провів Леонід Макарович, - продовжує Філарет. - Цей референдум має велике значення, бо свідчить про те, що народ України хоче мати свою незалежну державу. Ще одна дуже важлива обставина. Коли Леонід Макарович йшов на перші президентські вибори, його гаслом було: «Незалежній державі – незалежну церкву!». Хоча ми до цього – 3 листопада 1991 року на Помісному соборі у Києво-Печерській Лаврі, проголосили, що українській церкві потрібна автокефалія (незалежність). Кравчук фактично слідував за нашим рішенням. Але те, що він йшов на вибори з таким гаслом, дало йому перемогу».

Перед тим, як приймати вітання і отримувати подарунки у «Мистецькому арсеналі» Леонід Макарович вже мав один подарунок – державну нагороду. Президент Віктор Янукович нагородив Леоніда Кравчука орденом Свободи за видатний особистий внесок у розбудову української держави, багаторічну плідну суспільно-політичну діяльність. Цікаво, що ця нагорода була заснована у 2005 році президентом Віктором Ющенком. Тим часом, на відкритті фотовиставки перший президент продовжував приймати подарунки: квіти, книжки, картини… Подія стала безпрецедентним явищем. До ювіляра вишукувалася величезна черга. «Приємно вразив не тільки вибір фотографій (там не лише про ювіляра, а й екскурс в новітню історію), а також сама атмосфера... Леонід Макарович випромінював енергію і доброзичливість. Було приємно привітати його від наших читачів і журналістів», - написала на своїй сторінці у Фейсбук головний редактор газети «День» Лариса Івшина.

Кожен хотів доторкнутися до першого президента України і особисто сказати кілька теплих слів. Серед них, зокрема, народний депутат від Партії регіонів Ганна Герман та згадана Лариса Скорик. «Українська історія починаючи з 1989 року є абсолютно новітня. Роль Кравчука в ній є феноменальною, - каже Лариса Скорик. - Я добре його пам’ятаю. Коли постало питання хто має стати першим президентом України, я одразу його підтримала. Я сказала: «В бурхливому морі небажання мати Україну незалежною з будь-яких зовнішніх сторін, тільки Кравчук із своїми потрясаючими – відчуттям і розумом може повести цей човен». Так воно і було. Він філігранно проводив човен «Україна» аж поки закордонами не вирішили, що його треба знімати. Леонід Макарович – це людина, яка прекрасно обтяжена державницьким імунітетом. Це унікальна особистість, я вже не кажу про інтелект, дипломатичність, це поза всякими оцінками. Його роль в новітній історії і взагалі історії України незаперечна, її ніхто не зможе затьмарити».  

Сьогодні дехто не може вибачити першому президенту певні моменти в його політичній біографії (немає значення – стосуються вони сучасного чи минулого). Але є події в новітній історії України, які пов’язані з ім’ям Леоніда Кравчука, і вони назавжди залишаться в підручниках. Невміння виділяти головне від другорядного – проблема багатьох сьогодні. Наприклад, дуже дивним виглядало відсутність на виставці представників опозиції. Не було жодного, навіть «гінців» не прислали… «З постаттю Леоніда Кравчука пов’язано два ключових моментів, - підкреслює дипломат Олександр Чалий. - Перший – це людина, яка стала першим президентом України. Завдяки його видатним якостям дипломата, ми отримали незалежність без крові. Друге – він людина, яка намагається консолідувати і об’єднувати українське суспільство (особливо останні п’ять років). Він джерело порозуміння в українському суспільстві». Про роль першого президента в історії України «День» писав в останньому п’ятничному номері – якраз в день народження ювіляра. Гості фотовиставки це оцінили.

Марина Ставнійчук, яка є секретарем Конституційної Асамблеї під головуванням Леоніда Макаровича, звернула увагу не тільки на Кравчука-політика. «Фотовиставка відображає особистість державного діяча в новітній історії Україні. З іншого боку, демонструє – який Леонід Макарович в особистому житті (на фото він грає у гольф, готує шашлик…). Це дуже важливо, особливо для політика першого рівня: бути гарною, чуйною, зразковою людиною, показувати приклад іншим громадянам. Я сьогодні з глибокою повагою і величезним задоволенням спілкуюся з Леонідом Макаровичем щодо роботи Конституційної асамблеї, інших проектів, які пов’язані з розвитком демократії. Маючи таку щасливу нагоду щоденного спілкування, отримую море задоволення не тільки від його державницьких, серйозних, мудрих рішень, пропозицій, напрацювань, але й від життєвого спілкування. В різних ситуаціях у нього зажди є дотепний анекдот, притча».

Насамкінець ювіляр підійшов до музикантів і подякував їм за прекрасну музику. А вони у відповідь заспівали: «Многая літа!»… Марина Ставнійчук додає: «Сьогодні багато людей вітали Леоніда Макаровича, ще більше, я впевнена, могли б привітати його в цілому по всій нашій державі та поза її межами. Я би хотіла побажати йому багато-багато років щасливого життя і щоб ми всією державою відсвяткували його 100-річчя».