Завершено видання академічної «Iсторії української культури»

Метою цього видання, що має загальнонаціональне значення, є всебічне висвітлення всіх етапів вітчизняної історії культури, її подальше дослідження, а також вивчення в системі Міністерства освіти України. «Історія української культури» вийшла у видавництві «Наукова думка».

♦ У І томі можна детально дізнатися про ранні періоди становлення національної культури — від заселення людиною теренів України до деструкції Київської держави під дією зовнішніх та внутрішніх факторів. Ця унікальна колективна праця охоплює культурні явища матеріального та духовного плану, що мали місце на землях нашої держави впродовж майже один млн років! Таке масштабне панорамне бачення культурних процесів, фактів та артефактів, доповнене якісним ілюстративним матеріалом, здійснено вперше. Розкрито багатогранність складових модерної української культури, яка увібрала в себе здобутки і спадщину праісторичної доби (первісна культура), Великої Скіфії, Античності (Боспорське царство, міста-поліси з інститутами демократії), Готської держави, Великої Булгарії, Хозарського каганату, України-Русі та Кримського ханату.

♦ ІІ том присвячено розвитку освіти, мистецтва і літератури, стану наукових знань на українських землях у ХІІІ — першій половині ХVIII стст. Визначено місце України в міжнародних культурних зв’язках, охарактеризовано внесок українського народу в скарбницю світової культури. У контексті загальноукраїнських культурних процесів проаналізовано роль міст у розвитку культури, стан шкільництва, організацію братств, виникнення і поширення друкарства, тенденції в архітектурі й будівництві, а також в образотворчому й ужитковому мистецтву, літературі, пісенному фольклорі та музичному мистецтві. Доведено консолідуючу роль Києва як головного, хоч і з великими перервами, осередку творчих імпульсів і центру, де збиралися культурні діячі з усієї країни. Висвітлено культурно-національне відродження кінця XVI — першої половини XVII ст., ренесансні явища в культурному житті й процес формування культури бароко.

♦ ІІІ том розповідає про еволюцію національного культурного процесу в другій половині XVII—XVIII стст. На широкому історичному тлі висвітлюються основні формовияви культурно-духовного життя тогочасної України: освіта, мистецтво, література, розвиток гуманітарних, природничих і технічних знань, книговидавнича справа, культурно-господарські пріоритети тощо. Увагу зосереджено на питаннях політичної та правової культури, на становленні державної та соціальної ідеології, еволюції світогляду й суспільно-політичної свідомості як окремих соціальних сфер, так і суспільства загалом. Розглядаються внутрішні зв’язки та закономірності українського культурного процесу, його місце у всесвітній культурно-історичній цивілізації.

♦ ІV том «Історії української культури» (у двох книгах) присвячено розкриттю цілісного образу національної культури ХІХ ст., доби культурно-національного становлення в умовах позадержавності. Досягнення українського народу осмислюються на матеріалі традиційної культури, науки й освіти означеного періоду (перша книжка) та художньо-мистецьких надбань у галузях літератури, музики, театру, архітектури, образотворчого та декоративного мистецтва (друга книжка). Дослідницькі, а також багаті ілюстративні матеріали переконливо засвідчують, що зусиллями української наукової та художньої еліти ХІХ ст. вдалося не лише зберегти, а й розвинути національні традиції, створити українські наукові й мистецькі школи, забезпечити активну участь в європейському мистецькому процесі.

♦ Часовий відрізок, що розглядається у завершальному, V томі «Історії української культури» (у чотирьох книгах), охоплює період ХХ — початку ХХІ ст. Перша і друга          книги містять історичний нарис етапів розвитку української культури від початку ХХ ст. до сьогодення, а також огляд стану української мови, що змінювалася протягом десятиліть, вагомих надбань національного мистецтва та архітектури. У третій і четвертій книгах представлено культурологічний аспект поступу в галузях соціогуманітарних, точних та технічних наук, зроблена спроба з’ясувати загальнокультурне значення національних наукових відкриттів та технічно-цивілізаційних здобутків. Значну частину третьої книги присвячено питанням збереження, відтворення, функціонування і збагачення культурних феноменів та структур.

Дослідження драматичних процесів, що відбувалися упродовж ХХ ст. у багатьох культурних сферах та в українській культурі в цілому, а також панорамний огляд стану культури доби незалежності України в заключній, четвертій книзі підсумовують її багатовікову історію, окреслену в книгах попередніх томів, переконливо засвідчують значущість української культури у світовому культурному розвитку.