Ув’язнення, творчість, кохання

Корпус публікацій та досліджень про видатного українського письменника, публіциста і політика ХХ століття Івана Багряного поповнився великим двотомником «Іван Багряний: нове й маловідоме», упорядкованим невтомним дослідником і популяризатором його творчості Олександром Шугаєм у видавництві «Смолоскип».

До книжки увійшли есеї Шугая, документи, зібрані й коментовані дослідником, інтерв’ю, листи, рецензії та інші матеріали, що відіграють величезну ілюстративну й контекстуальну роль для розуміння життя і творчості Івана Багряного. Так, перший том із розлогою передмовою Івана Дзюби відкриває коментований переказ-аналіз справ Багряного, що зберігаються в НКВД. Перед читачем розгортаються водночас моторошні події життя сталінського в’язня та їх осмислення Олександром Шугаєм. Логічно, що він проводить паралелі з найвідомішим сьогодні в Україні художнім твором письменника — тюремним «Садом Гетсиманським». Чимало епізодів роману, як можна побачити, виявляються автобіографічними, а персонажі, зокрема кати-енкаведисти, на котрих помітно зосереджує свою увагу Шугай, «зустрічаються» з вельми очевидними прототипами. Автор пропонує своє розуміння різних заплутаних біографічних моментів, наприклад різного трактування Іваном Багряним і Костем Даниленком їхньої спільної очної ставки у процесі «слідства».

Є в книжці Олександра Шугая і невеличкий етюд про не з’ясоване до кінця, та, безперечно, позначене романтичним духом спілкування письменника з оунівською партизанкою Любою Комар. Її листи, незрозуміла доля присвяченого саме їй, поза сумнівом, роману «Люба», що його Багряний невідомо навіщо знищив, і збереглись також самі чернеткові уривки... На жаль, автор не розповідає детальніше цікаву біографію радистки УПА.

Ще один важливий пізнавальний епізод «Нового й маловідомого» — розділ «Багряний читає Липинського». В ньому Шугай проробив досить об’ємну роботу — законспектував «Листи до братів-хліборобів» відомого соціолога і філософа В’ячеслава Липинського та сконцентрував увагу на ті місця книжки, які підкреслив чи ще як-небудь позначив Іван Багряний, коли вперше знайомився з цим твором. Переказ «Листів...» справді докладний та інформативний — він буде цікавим передусім для тих, хто ще не читав Липинського (із творчістю цього цікавого й самобутнього, хоч і контроверсійного та донедавна забороненого мислителя можна ознайомитись за допомогою серії «Бронебійна публіцистика» із «Бібліотеки «Дня»). А коментарі Олександра Шугая стосуються, головним чином, того, який уривок і чому привернув увагу Багряного і змусив його підкреслити щось олівцем (схоже, Багряний у цьому сенсі був безжальним до книжок).

Взагалі, сам факт зацікавлення Багряного Липинським — дещо несподіваний. Все-таки надто вже різними були ці діячі. У політиці ліберальний Багряний явно був далеким від консерватора і монархіста Липинського. Що могло їх об’єднувати? Що спонукало до явно прихильного сприйняття багатьох положень «Листів до братів-хліборобів»? Імовірно, Іванові Багряному мала б імпонувати опозиція Липинського до радикально-революційних течій виразно правого чи лівого характеру (взаємини Багряного та його однодумців з ОУН були теж конфліктними), його заклики в боротьбі за незалежність країни шукати союзу з «місцевим консервативним державотворчим елементом» (впливовими поміркованими людьми тієї чи іншої місцевості, не готовими до радикальних дій, але корисними у розбудові держави — згадаймо тут пророцтво Багряного про те, що Українську державу облаштовуватимуть колишні радянські комуністи). Безперечно, не міг він не симпатизувати відмові В’ячеслава Липинського від традиційних романтичних міфів визвольного руху, його бажанню по-новому, свіжо, поза усталеними стереотипами поглянути на ситуацію в країні та перспективи її розвитку.

Значною за обсягом і змістом у «Новому й маловідомому» є також добірка рецензій сучасників на книжки Івана Багряного, статей про нього, епістолярних творів, а ще — текстів-відгуків на смерть письменника 1963 р. Книжка «Іван Багряний: нове й маловідоме» повинна стати дуже цікавим джерелом інформації не лише для «багрянознавців», а й для всіх, хто хоче уважніше дослухатися до атмосфери середини минулого століття, на перехресті світової війни, сталінщини, опору та утворення нового еміграційного середовища, без якого неможливо уявити всю другу половину українського ХХ ст.

Олександр Шугай. Іван Багряний:

нове й маловідоме. — Київ: Смолоскип, 2013