Про науковий форпост армії

Дослідження проблем застосування Збройних сил України та управління ними, розвиток оперативного мистецтва та тактики дій армійських угруповань, питання матеріально-технічного забезпечення війська, а також наукове обґрунтування процесу оснащення армії сучасними зразками озброєння та техніки — ось головний перелік завдань Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України.

• Наука на сучасному етапі технічного розвитку будь-яких збройних сил відіграє вирішальну роль не тільки в створенні високоточної зброї, надійних систем захисту як техніки, так і солдатів на полі бою, а й у детальному аналізі обороноздатності країни для прийняття рішень на державному рівні щодо захисту національних інтересів та безпеки. На цьому «фронті», на його передовій знаходяться фахівці, які займаються науковими дослідженнями, що потім є підґрунтям для оснащення армії сучасним озброєнням, технікою, екіпіровкою тощо. І розмова з начальником Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України полковником Ігорем ЧЕПКОВИМ почалася з одного з актуальних на сьогодні питань — якими повинні бути бронежилети для солдатів, які зараз воюють з терористами на сході країни, хто повинен займатися не лише розробкою, а й виготовленням сучасних індивідуальних засобів захисту.

— У світі накопичено величезний досвід створення та виробництва бронежилетів. І Україна також має великий потенціал у сфері композиційних та бронематеріалів. Наприклад, у Маріуполі успішно працює інститут з розробки протипульної броні, — каже полковник Ігор Чепков. — Фахівці інституту протягом багатьох років займаються броневими конструкціями, їх експертною оцінкою, і не лише тими, що знаходяться на бронетехніці, а й бронежилетами. Активно індивідуальними засобами захисту солдатів інститут почав займатися з середини 2000-х років — в той час, коли український миротворчий контингент готувався до відправки в Ірак. Наші фахівці несуть високу відповідальність за надані експертні висновки та пропозиції, за результати випробувань, тому що це — основа для подальшої діяльності конструкторів і технологів, які розробляють зразки озброєння, техніки, екіпіровки, а також для посадовців, які ухвалюють рішення про їхню постановку на озброєння. Тому помилки та непрофесіоналізм співробітників інституту неприпустимі, адже можуть бути сплачені людським життям.

— Антитерористична операція викрила катастрофічний стан забезпечення солдатів надійними бронежилетами. Тож які результати випробувань зразків індивідуального захисту, в яких умовах їх проводять і як фахівці вашого інституту оцінюють рівень надійності протестованих бронежилетів?

— Так, дійсно, наявні у військах на початок проведення АТО бронежилети та шоломи ще радянського виробництва вже давно не відповідають вимогам часу. Тож майже одразу постало питання щодо закупівлі сучасних зразків високого рівня захисту.

Однак прийняття на озброєння засобів бронезахисту потребує проведення відповідних державних випробувань. В інституті є програма проведення натурних випробувань з оцінки балістичної стійкості бронежилетів, а також методики натурних випробувань з урахуванням вимог вітчизняних та натовських стандартів.

Кілька слів про випробування: наші фахівці тестували бронежилети в умовах, максимально наближених до бойових. Тобто вогонь по мішенях, на які одягнули бронежилети для випробування, вівся майже впритул — з дистанції 10 метрів.

• Ми випробували вироби та зразки матеріалів українських компаній ООО «Весь мир бронедверей», ООО ІНВП «Укртехнано», ТОВ «НВП «Темп-3000», ізраїльської компанії MYFORM, італійської компанії Trade Company Srl та американського бронежилету INTERCEPTOR, який передали в Україну як гуманітарну допомогу.

Не всі зразки матеріалів для виготовлення бронеелементів витримали натурні випробування штатними патронами гвинтівки СВД (кулею ЛПС) та автоматом АКМ з відстані 10 м.

Але, наприклад, дослідні зразки бронежилету та захисного шолому ізраїльської компанії MYFORM витримали натурні випробування з оцінки балістичної стійкості, показали відсутність пробиття бронеелементів та підтвердили 6-й клас захисту. А вироби італійської компанії Trade Company Srl підтвердили 6-й клас захисту бронежилетів з максимальною площею захисту. Щодо випробувань американського бронежилету INTERCEPTOR   — він відноситься до 3-го класу захисту.

Бронежилет «Корсар 4» ТОВ «НВП «Темп-3000» витримав натурні випробування за 4-м класом захисту та прийнятий на озброєння української армії для комплектування військовослужбовців високомобільних десантних військ та підрозділів спеціального призначення.

Оцінка «Корсару» — дуже висока, він зроблений з високоякісних матеріалів та арамідних тканин, які відмінно «тримають» кулю та осколки.

Щодо забезпечення бронежилетами солдатів у зоні АТО, то треба зазначити, що Міністерство оборони України спільно з Концерном «Укроборонпром» проводить величезну роботу щодо постановки на державному рівні питання про закупівлю та виготовлення бронежилетів як вітчизняного, так і закордонного виробництва.

— Якими в умовах проведення антитерористичної операції повинні бути шляхи оснащення армії новими зразками озброєнь?

— Говорячи про конкретні проблемні питання щодо технічного оснащення антитерористичної операції, необхідно зазначити про загальну проблему морального застарівання існуючого озброєння та військової техніки. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом закупівлі існуючих вітчизняних зразків, що були розроблені в останні роки підприємствами оборонної промисловості України та прийняті на озброєння армією.

Так, для бронетанкової техніки та озброєння існують як варіанти модернізації, так і радикальної заміни морально застарілих зразків на нові з поліпшеними характеристиками. Наприклад, у середньостроковій перспективі можлива модернізація наявного парку танків Т-64 до виду БМ «Булат», БМП-1 та БТР-70.

• Для БПМ-2 та БМД-2 можлива модернізація з заміною складових, що вичерпали ресурс, на нові, а саме: стабілізатора озброєння — на СВУ-500, гармат 2А42 — на ЗТМ-2, ПТКР «Конкурс» — на ПТКР «Бар’єр». В довгостроковій перспективі для заміни морально застарілих зразків і подолання відставання у технічному рівні необхідна закупівля новітніх танків БМ «Оплот» та БТР-4, які вже прийняті на озброєння, та розробка нової перспективної бойової платформи.

• Щодо вертольотів армійської авіації — існує велика кількість накопичених із часом проблем, пов’язаних як з моральним, так і з фізичним старінням. Існує можливість проведення модернізації парку вертольотів типу Мі-2, Мі-8, Мі-24 з метою поліпшення їх льотно-технічних і тактико-технічних характеристик шляхом встановлення нових авіадвигунів, удосконалення пілотажно-навігаційного та зв’язкового обладнання, системи управління зброєю літаків, зокрема збільшення дальності виявлення, захоплення та ураження цілей тощо. А також підвищення захищеності вертольотів від зенітних ракет за рахунок встановлення оптико-електронної станції подавлення, системи відстрілу хибних цілей та екрануючих вихлопних пристроїв.

— Але крім важкого озброєння, необхідно «підтягувати» до сучасного рівня стрілецьку зброю, екіпірування солдатів. Що можна зробити за цими напрямками?

— Для стрілецького озброєння можлива як модернізація існуючих зразків сімейства АКМ і СВД шляхом обладнання їх універсальними кріпленнями (типу планки Пікатіні) для установки спеціального обладнання, так і закупівля нового стрілецького озброєння або вітчизняного, або іноземного виробництва.

Останній варіант потребує вивчення та вирішення питання щодо забезпечення відповідними видами боєприпасів, розгортання вітчизняного виробництва боєприпасів калібрів 5,56х45 і 7,62х51 за стандартами НАТО. За останній час Інститутом була проведена величезна робота з випробування майже всієї номенклатури стрілецької зброї виробництва вінницького НПО «Форт».

• Актуальним є питання щодо оптико-електронних засобів розвідки, спостереження та прицілювання. Через відсутність в Україні виробництва мікроболометричних матриць і електронно-оптичних перетворювачів, необхідних для виготовлення оптико-електронних засобів розвідки, доцільне проведення модернізації існуючих засобів, наприклад, окулярів ОНБ-300 шляхом встановлення електронно-оптичних елементів закордонного виробництва XR-5 (Photonis), а також розробка нових зразків з їх використанням.

Щодо екіпіровки бійця, то мушу сказати, що в Україні подібних комплексних розробок не проводили. Тому на найближчу перспективу доцільна закупівля іноземних комплектів із паралельним відкриттям відповідної дослідно-конструкторській роботи щодо розробки вітчизняних моделей. Також потребує вивчення питання створення легко броньованих транспортних засобів різного призначення для забезпечення, в першу чергу, підрозділів спеціального призначення.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що у разі відповідного фінансування існує можливість прискорення як темпів розроблення нових і модернізації існуючих зразків ОВТ, так і відповідного постачання їх у війська. Оборонна промисловість України має для цього необхідний потенціал майже за всією номенклатурою ОВТ та спроможна у найближчій перспективі або розробити, або провести модернізацію існуючого озброєння. Однак навіть на середньострокову перспективу необхідні будуть більш суттєві фінансові витрати через відсутність в Україні потужностей з розроблення певних типів ОВТ, наприклад, бойових літаків та зенітно-ракетних комплексів. Адже якщо навіть нехтувати моральним старінням таких зразків, максимум через десять років вони будуть виключені зі складу Збройних сил України через фізичне старіння.

— Які головні проблемні питання низького рівня забезпеченості армії новими зразками озброєння та військової техніки? Які ви бачите стратегічні шляхи вирішення цих проблем?

— Незначне оборонне замовлення з боку держави та малий обсяг зовнішньоекономічних контрактів для оборонної промисловості негативно позначаються на її розвитку. Непрацюючі підприємства оборонної промисловості створюють і посилюють негативні соціально-економічні чинники, наприклад, безробіття, деградація кадрового потенціалу та втрата технологій виробництва тощо. До того ж відбувається старіння науково-виробничої бази.

• Пріоритетними та першочерговими щодо державного фінансування в умовах обмежених ресурсів є роботи в науково-технічній і науково-технологічній сферах, що є критичними для розвитку кількох видів озброєнь, які держава змушена розвивати, використовуючи власні ресурси, керуючись вимогами національної безпеки і оборони. При цьому державні кошти доцільно витрачати тільки на технології, які не можуть розвиватися за рахунок залучення приватних інвестицій, в тому числі іноземних.

• Зараз необхідно шукати економічні механізми, які оптимізували б витрати на національну безпеку та оборону, забезпечили розвиток високотехнологічної промисловості. У цьому контексті одним із важливих питань є ефективне використання можливостей української оборонної промисловості і для технічного оснащення ЗС України та інших військових формувань, і для економічного розвитку держави.

• В Україні є досить потужний науковий потенціал в сфері розроблення нових та модернізованих зразків озброєння і військової техніки. Деякі з наукових розробок втілено у життя, а розроблені за їх результатами зразки ОВТ прийнято на озброєння ЗС України. Такими зразками є, насамперед, танк БМ «Оплот», БТР-4, високоточні боєприпаси наземного та повітряного базування, засоби зв’язку, станції РЕБ тощо. Дані зразки мали би піти у серійне виробництво та масово надходити до війська, однак на це, в багатьох випадках, не вистачало коштів. Тому іноді наукові розробки й залишаються тільки розробками, або їх втілення відбувається з великим запізненням, коли їхні характеристики вже суттєво застарівають.

• Взагалі ефективне використання розробок в оборонній сфері, необхідних для технічного оснащення ЗС України в рамках оборонного планування та забезпечення інноваційного розвитку всіх галузей промисловості України, на основі наукових досягнень, можливе лише за умови цілеспрямованої державної підтримки і запровадження механізмів стимулювання. Наприклад, надання пільгових кредитів, податкові та митні пільги, захист ринку збуту від зарубіжних конкурентів тощо.