«Побачиш Україну — привітай!»

Фільм «Побачиш Україну — привітай!» створено авторським гуртом Волинської ОДТРК (автор і режисер Марія Андрушко, редактор Ольга Куліш, оператор Валерій Фетисов, режисер монтажу і графіки Микола Кушнірук, звукорежисер Андрій Жирнов). Стрічка присвячена молодшій на 17 років сестрі Лесі Українки — Ізидорі Петрівні Косач-Борисовій, котра народилася 22 березня 1888 року в Колодяжному на Волині.

У фільмі чути голос Ізидори Косач-Борисової, наданий Інститутом Лесезнавства Східноєвропейського університету й відреставрований на базі студії звукозапису «Муза» Волинської ОДТРК, вперше у телекартині оприлюднено листи, показано нові меморіальні речі Ізидори Петрівни, передані з-за океану на Волинь. Також у стрічці використано фрагменти з постановки «Бояриня» Волинського обласного муздрамтеатру ім. Т. Шевченка, повідомляє прес-служба Держкомтелерадіо України.

Нагадаємо, це не перший фільм Волинської ОДТРК, присвячений сім’ї Косачів. Цей же творчий гурт свого часу створив стрічку «Де пахнув сніг...» — про брата Лесі Українки Миколу Косача, «Самітник із роду Косачів» — про Юрія Косача, племінника співачки досвітніх вогнів.

Ім’я Ізидора сестрі дали Леся і брат Михайло. «Найчистіші діаманти сяють ясні та прозорі. Та не може дорівнятись ні один з них Ізидорі». Ці слова «Давньої казки» Лариса Косач присвятила маленькій улюблениці родини, чия доля була доволі драматичною. Дівчам Ізидора перехворіла на дифтерію в тяжкій формі, з якої її виходила Леся. Навчаючись на сільськогосподарських курсах у Петербурзі, Ізидора захворіла на черевний тиф. І вдруге Леся рятує сестру, прибувши останнім поїздом у місто на Неві.

Ізидора Петрівна закінчила агрономічний факультет Київського політехнічного інституту, вийшла заміж за Юрія Борисова, але чоловік пропав у сталінських таборах. 1937-го вона сама зазнає арешту і сибірського Онєглагу, працювала на лісозаготівлях. Після того як долею сестер Лесі Українки поцікавилась Ольга Кобилянська, в листопаді 1939-го Ізидора Косач-Борисова була реабілітована і повернулась до Києва. Під час Другої світової війни емігрувала спочатку до Німеччини, а далі, втративши сестру Ольгу, — до США.

За океаном Ізидора Петрівна вела активну громадську роботу на пошанування родини Косачів. Саме завдяки їй побачило світ фундаментальне видання про життя і творчість Лесі Українки, зібране й упорядковане Ольгою Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості», яке вона не змогла видати за своє життя. Ізидорі Петрівні ми завдячуємо збереженню багатьох безцінних родинних матеріалів, яких чекало знищення у роки лихоліть України. Нині ці реліквії повертаються на рідну землю (Лесина сестра залишила нащадкам спогади, біографічні нотатки про Колодяжне, родину і друзів)...

На могилі Ізидори в м. Піскатавей (США) викарбовано слова із драматичного, довгий час забороненого в СРСР, твору «Бояриня» Лесі Українки: «Добраніч, сонечко. Ідеш на захід. Побачиш Україну — привітай!». Саме ця остання фраза дала назву стрічці.