У мирному місті Харкові

Харків останнім часом, на жаль, не уникнув ані політичних провокацій, ані вибухів і пострілів. Цілком можливими вони були і напередодні Дня Незалежності України і Дня міста Харкова, якому минуло 360 років. І все ж кілька пострілів пролунали у центрі міста. Проте вони були передбачені сценічною партитурою опери М. Лисенка «Тарас Бульба», показ якої відбувся просто неба перед театром його імені. Першим пострілом поцілив у сина-зрадника сам Тарас. Ще чотири постріли з козацької гармати пролунали під час сценічної «атаки» запорожців на ворога.

— Жодних урочистостей та пишних святкувань з приводу державного свята Незалежності та Дня міста не планувалося, — пояснив з цього приводу генеральний директор національного академічного театру ім. М. Лисенка Олег ОРІЩЕНКО. — І це цілком зрозуміло — зараз не до свят. Проте ми вирішили відзначити день народження держави у не зовсім традиційний спосіб. На відміну від часом невибагливих за смаковими критеріями поп- і рок-концертів, запропонували власний проект на відкритому майданчику перед театром. Ним стала велика сценічна композиція на основі опери М. Лисенка «Тарас Бульба» за сюжетом М. Гоголя. Назву «Літа орел...» запозичили з тексту автора лібрето М. Старицького до героїчної арії Тараса Бульби. У такий спосіб хотілося продемонструвати справжню цінність найкращих зразків національної музики, театру, літератури, довести до усвідомлення кожного глядача масової аудиторії його власну причетність до цієї культурної скарбниці.

 Цей складний проект був реалізований. Причому глядачів було запрошено на щойно відреставровану міською владою площу перед театром з новими енергоощадними світильниками, зоною відпочинку, парковими диванами, новими фонтанами та клумбами, на яких висаджено близько 13 тис. квітів.

Міська влада допомогла й спеціальним, дуже коштовним технічним устаткуванням, якого наш театр у розпорядженні не має. Таким грандіозним перетворенням відповідав і масштаб видовища: у проекті брали участь майстри сцени, молоді солісти, хор, балет та симфонічний оркестр Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка під орудою нового музичного керівника Віктора Плоскіни.

Наш проект було побудовано, з одного боку, на академічних зразках національного мистецтва, з другого — на традиціях масових видовищ, властивих різним епохам становлення української державності. Проте він не мав політичної заангажованості та конкретних ідеологічних гасел, викликаючи лише емоційні враження завдяки яскравим виражальним засобам впливу (музика, співи, танець, світлові та інші ефекти). Таких вражень неможливо досягнути у звичайних умовах сценічного майданчика та налаштованості глядачів на відпочинок у зручних театральних кріслах.

 Успішна реалізація цього проекту напередодні Дня Незалежності України та Дня міста Харкова створила справжню піднесено-святкову атмосферу, яку оцінили усі. Доречно згадати, що оперу «Тарас Бульба» М. Лисенка було вперше поставлено у Харкові 90 років тому, і ми готувалися до цього ювілею дуже ретельно.

 Рівень проведення культурно-мистецького свята змогли оцінити і почесні гості — урядовці, які спеціально прибули до Харкова, і звичайні глядачі, що завітали на майданчик біля театру.

Євген НІЩУК, міністр культури України:

— Щиро вклоняюсь високій майстерності цього легендарного колективу — оркестр, хор, солісти, балет — усі були на висоті. Особливо ж маестро Віктор Плоскіна, який випромінював енергію та захоплював нею усіх. Харківський національний академічний театр опери і балету імені Миколи Лисенка — одна з візитівок Харківщини, що відкриває її для всієї України, Європи, світу. А також наочно демонструє, що Харків — оплот стійкості і незалежності України. Високе мистецтво завжди сприяє добру, миру і злагоді. І ми сьогодні в цьому переконалися, перебуваючи на виставі «Тарас Бульба» просто неба. Навіть тих людей, які не знали про цю подію і випадково підходили до споруди театру, поглинала магія мистецтва, зміст історичної драми. І вони зупинялись, щоби подовжити це відчуття і залишити його в своїх серцях...

Такий чудовий колектив заслуговує, щоб держава повернулася до нього обличчям і, попри всі негаразди сьогодення, ми будемо про це дбати.

Олександр ПЛОТНИКОВ, лікар (Харків):

— Цю оперу пам’ятаю ще у постановці 1970-х років, коли роль Тараса Бульби виконував видатний бас Євген Червонюк, до речі, учень Івана Паторжинського. Коли у виконанні Червонюка починалась арія «Літа орел», ніби могутня хвиля котилася зі сцени, і кожне проспіване слово хвилювало. Дещо подібне відчув сьогодні, коли співав наш Михайло Олійник, чудовий майстер співу з надзвичайно красивим голосом. Під стать йому Олена Романенко — вона дуже зворушлива у ролі Насті, жінки Тараса. А скільки талановитої молоді зараз підростає у театрі! Сини Тараса — Володимир Єфименко та Олександр Золотаренко вище за будь-яких похвал. Вони співають без знижки на вік та відносно невеликий сценічний досвід... І ще для мене є символічним, що опера ця напередодні свята України виконується поблизу пам’ятника Кобзареві та театру «Березіль» Леся Курбаса — мистецьких святинь нашої культури.

 Олена ШАБАЛІНА, викладач Академії культури (Луганськ):

 — Зрозуміло, що всі мої думки зараз У рідному місті. Але, потрапивши до Харкова, на дві години відволіклась від хвилювань за рідних, учнів, домівку, українських військових, що нас захищають. Можливо, ще не настав час для створення героїчного літопису наших днів. Але є з чого брати приклад — з невмирущої класики — творів Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Миколи Лисенка... Саме життя осучаснює трактування їх творів, створює історичні паралелі. Ніколи Україну не поставити на коліна, ніколи не буде пробачення зрадникам! І це у свій спосіб доводять харківські виконавці. Давно не бачила такої артистичної віддачі, мистецького драйву. Із професійної точки зору ця адаптація для відкритого показу зроблена відмінно, майже не відчуваються скорочення, збережене образне рішення, незважаючи на обмаль деталей художнього оформлення. До сльоз хвилююче видовище!

 Ігор ШВАЙКА, міністр Мінагропромполітики України:

— Найкращого подарунку до дня народження нашої держави важко собі уявити. Мені дуже і дуже сподобалось. Як харків’янин «зі стажем» (бо вчився і працював тут), як постійний ваш глядач, скажу, що «Тарас Бульба» просто неба залишив незабутнє враження. Театр переступив власний поріг і наблизився до глядачів, але мені здається, що й стадіон на такому видовищі мав бути вкрай заповнений. Харків — справжній центр театрального мистецтва України. Це — найпотужніше культурне, індустріальне і, головне, мирне місто. На такі думки налаштовує хвиля вашого мистецтва.