Анатомія підлоти
Вересень це не лише початок нового навчального року. Але й старт нового телесезону. Вересень — 2014 в Росії став часом демонстрації переозброєння та модернізації інформаційних військ. Найпомітніше переозброїлися РЕН-ТВ і НТВ.
На РЕН-ТВ замість якісної та чесної програми Маріани Максимовської, яка досить довго була білою вороною на тлі інших програм федеральних телеканалів, тепер підсумки тижня підбиває програма «ДоброВэфире» з ведучим Андрієм Добровим. Судячи з першого випуску, це клон «Вестей недели» з Дмитром Кисельовим на «Росії-1». Єдина помітна відмінність — георгіївська стрічка, яка окантовує студію і, мабуть, дещо менш «спопеляюча» риторика ведучого. Втім, можливо, це лише перші кроки і програма з часом насититься ненавистю.
• Набагато більш вражаючим став старт нового інформаційного підрозділу на каналі НТВ, щоденної програми «Анатомия дня» з групою з шести ведучих, найбільш відомі з яких Андрій Норкін та Гліб П’яних. Але головний там, звичайно, Норкін. Він веде політичний блок, а оскільки політика Росії сьогодні це війна з Україною, то Норкін говорить в основному про Україну.
Сьогодні росіяни, які воюють з Україною, як правило, приховують свої прізвища під «позивними»: «Абвер», «Моторола», «Біс», «Бабай» і так далі Вважаю, що й бійцям інформаційного фронту час уже брати з них приклад. Глібу П’яних підійшов би позивний «Єхидний», або, наприклад «Гадюка», дуже вже ж характерно він вигинається і трохи присідає, перш ніж видавити з себе чергову порцію жовчної радості з приводу якої-небудь біди, яка сталася в сусідів. Коли «Єхидний» у передачі від 10.09 повідомив про падіння гривні, було відчуття, що він зараз почне танцювати від радості.
Зовсім інший — Андрій Норкін. Йому б підійшли позивні «Святоша», або «Фарисей». Він тепер веде передачу з позиції благородного здивування з приводу чергової дурості чи низькості довколишнього світу. Ось і «Анатомія дня» від 10.09 розпочалася з благородного подиву Норкіна з приводу того, що Україна збирається будувати на кордоні з Росією захисні споруди. Ось дурість яка! — Норкін обіграє тему «Великої української стіни» з усіх боків: і дорого це (100 мільйонів євро — звідки гроші?!), і безперспективно, а головне — навіщо?! Тобто Норкін абсолютно не розуміє, чому Україна збирається відгородитися від мирної і абсолютно беззбройної Росії, з боку якої ніколи не було і бути не може ні тіні загрози жодним сусідам. Оскільки амплуа Норкіна — благородно здвигати плечима, а тут потрібно прямо пояснити глядачеві хто такі українці зі своєю стіною, то на допомогу приходить поет Олександр Вулих, якого «українська стіна» надихнула на вірш. Ключові слова цього шедевра — «шизофренія» і «тяжке марення». Це Вулих із Норкіним поставили такий діагноз Яценюкові та Порошенку. Їм, звичайно, видніше, але було б непогано, якби Норкін подивився свою власну передачу і поставив діагноз деяким своїм сюжетам.
• Табір бойовиків Новоросії. Говорить дівчина, яку називають солдат «Ніч»: «Ми не як вони, ми нікуди не їдемо, ми на своїй землі. Ми тут!». Це — позиція! Вона, звичайно, помилкова і злочинна, оскільки не може і не повинна група людей захоплювати частину території держави і оголошувати цю землю своєю. Але це, принаймні, позиція, яка всередині себе несуперечлива. Але Норкін тут же, буквально зразу за цією дівчиною, яка «на своїй землі і нікуди не їде», дає бойовика Григорія з позивним «Амур», який приїхав, як він сам повідомляє, з Далекого Сходу і говорить, що приїхав тому, що «ми росіяни і не любимо фашистів».
Складно без діагнозу «шизофренія» об’єднати ці дві позиції: «ми на своїй землі, а вони до нас їдуть» і «ми росіяни з Далекого Сходу і приїхали сюди через те, що не любимо фашистів». Утім, є варіант. Це ідея «Русского мира», відповідно до якої росіяни вважають будь-яку землю своєю, якщо там є хоч один росіянин або хоча б один із тих, кого росіяни вважають фашистами. Але в цьому випадкові Норкіну варто визнати, що плани будівництва захисних споруд на кордоні з Росією мають певні підстави і називати їх «тяжким маренням» не зовсім справедливо.
• Всі вони: Норкін і Кисельов, Соловйов і Пушков, Мамонтов і Доренко та й тисячі інших, менш відомих бійців ідеологічного фронту зараз опинилися в одному окопі. І, попри те, що цей окоп досить комфортабельно виглядає, насправді він по вінця залитий кров’ю росіян і українців, які загинули в тій реальній війні, яку значною мірою спровокувала війна інформаційна. Зараз вони в одному окопі, але кожен з них потрапив туди в різний час і своїм шляхом. Андрій Норкін там опинився одним із останніх. Він не те, що Добродєєв, який ураз, одним стрибком перестрибнув зі старого НТВ до пропагандистського окопа. Норкін як справжній фарисей все робив докладно і неспішно, відрізував від своєї совісті по шматочку, смакуючи цей процес.
Норкіну довше за багатьох удалося зберігати репутацію пристойної людини. Спочатку на тому, старому НТВ. Потім, після операції з ліквідації НТВ, Норкін керує RTVi, цілком якісним супутниковим телеканалом. Потім, це вже 2008 рік (дивіться, як довго тримався!) Норкін починає прощатися з професією — переходить на 5-й канал. Це вже частина пропагандистської імперії Путіна. Чужі тут не ходять. Але особисто Норкін наразі ні в яких особливих мерзенностях не помічений, і перехід на Громадське телебачення Росії ведучим безглуздої але нешкідливої програми «Прав?Да!», — виглядало як банальний пошук на ринку праці. Кардинальна і прилюдна самоампутація совісті сталася в Норкіна в січні 2014 року, коли він включив свій голос у цькування телеканалу «Дождь» у зв’язку з опитуванням про блокаду Ленінграда. Норкін, як і інші погромники «Дождя» відмовив журналістам у праві ставити будь-які запитання про Велику вітчизняну війну. Тепер еволюція Норкіна, мабуть, завершилася. «Анатомия дня», це те дно, нижче за яке мало хто опускався. Хіба що Караулов...
• Втім, є в російському телевізійному полі ті, хто, начебто не в «окопі», але відіграють у інформаційній війні не меншу роль, ніж найбільш бойові «окопники». Це «моральні» і «культурні» авторитети, які, стоячи осібно, все ж таки виправдовують російську агресію. Примітне інтерв’ю дав недавно Володимир Познер радіо Бі-Бі-Сі. Ось його відповіді на запитання ведучого про ситуацію в Україні: «Я не думаю, що правильно говорити або вважати, що за те, що відбувається на південному сході країни (України) відповідає Путін чи росіяни... Так, не заперечуватимемо того, що морально Росія їх (бойовиків Новоросії) підтримує. Немає жодних сумнівів у тому (я майже впевнений у цьому), що російські добровольці воюють на боці повстанців у південно-східній частині України». Кінець цитати. Ось це «я майже впевнений», — це шедевр. Адже це говорить не співачка Валерія, яка краєм ока в гримувальній часом дивиться телевізор, це один із найбільш досвідчених і маститих зубрів російської журналістики, в якого цього року минуло 53 роки стажу роботи з інформаційними потоками, причому не лише з російськими. Цій людині, на відміну від більшості громадян країни, відкриті всі інформаційні ресурси світу. І ось він «майже упевнений».
А далі йде арифметика від Познера. Він говорить, що в Україні максимум тисяча російських добровольців. Проти 50-тисячної української армії, вважає Познер, це несерйозно, щоб говорити про будь-яку роль у цій війні. А доказом того, що російська армія не бере участі в цій війні, Познер вважає те, що армія Росії настільки сильніша за українську, що, якби Росія брала участь, то армію України давно було б розбито. Тобто людина, яка особисто брала участь у висвітленні в’єтнамської війни, в якій гігант США програв невимірно слабкішій армії В’єтнаму, брала участь у висвітленні афганської війни, коли армія СРСР нічого не змогла зробити з допотопними загонами однієї з найвідсталіших країн, — ось цей найдосвідченіший маестро вдає, що він не розуміє, що відбувається в Україні. Спроби Познера зберегти подобу цивілізованого європейця, перебуваючи в одній компанії з варварами, ці спроби стають усе більш безуспішними.
• Війна, при всіх своїх жахах і бруді, по-своєму чесна річ. Вона проводить чітку межу, дозволяючи відокремити тих, хто її підтримує, від того, хто проти неї, тих, хто на боці агресора від тих, хто хотів би агресора зупинити. А журналістів війна просвічує як рентгеном, так що видно всю їхню «анатомію». У тому числі й анатомію підлоти.
