Ті, що залишились у віках

Корінного лучанина або людину, котра давно мешкає у місті, можна від інших відрізнити ще й за такою ознакою: місцеві на свій знаменитий замок, який став одним із семи чудес України, кажуть «замок Любарта», а не просто «луцький замок». Імена Любарта, Вітовта, Ягайла та Свидригайла є дуже близькими і рідними для волинян, бо  то історія нашого краю. Але це водночас й історія литовців, адже певний період часу землі Волині входили до складу Великого князівства Литовського, і приєднав їх до цієї на той час супердержави саме князь Любарт... Древній Лучеськ був зимовою столицею князівства, а Тракай у сучасній Литві — літньою. І замки наші подібні, проте, як каже історик із Вільнюса Томас Баранаускас, у луцькому більше автентики, бо тракайський піднімали з руїн.

У Луцьк литовська делегація приїхала на запрошення міської ради, котра впроваджує міжнародний культурний проект «Шлях Гедиміновичів» (а Любарт, Вітовт, Ягайло — це нащадки великого князя Гедиміна, який і перетворив тодішню Литву на супердержаву). У Художньому музеї представлено виставку робіт Артураса Слапшиса «Портрети правителів та  відомих діячів Великого князівства Литовського XII-XV століть». Цікаво було спостерігати за реакцією гостей міста, котре вписане у їхню історію не одним рядком. Вони побували на молебні у храмі XII століття, храмі Івана Богослова, який є найдавнішим православним храмом Луцька, найдавнішою його кам’яною спорудою, і нині, звісно, від церкви залишися лише фундамент та частина колон, і це є місцем археологічного розкопу. Але майже тисячолітня благодать, від якої, як признався художник Артурас Слапшис, «аж мурашки по тілу», збереглася. Власне, у луцькому замку й відбувся 1429 року відомий з’їзд європейських монархів, прообраз Євросоюзу, гостей приймав князь Вітовт, якого литовці називають Великим. Інга Баранаускієнє, історик, письменник і перекладач, котра з чоловіком Томасом писала історичні довідки до кожного портрету, представленого на виставці, каже: литовці знають, що в Україні фактично триває війна, і відчувають свою відповідальність перед Україною: «Адже ви грудьми захищаєте і державний кордон Литви, власне, кордон Європи».

Інга Баранаускієнє закінчувала Інститут міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету. Історія є її давньою любов’ю. Каже, що колекція портретів, представлена нині у Луцьку, містить зображення правителів та відомих людей Литви за 300 років її історії, причому представлені особи як позитивні, героїчні постаті, так і, за образним її висловом, падлюки, але вони були при владі. Багато особистостей вписано як в історію Литви, так і в історію України. Наприклад, Семен Омелькович, князь слуцький, князь київський, який завоював останні території для Великого князівства Литовського. Для художника Артураса Слапшиса важливим було передати характер людини, виходячи з її вчинків в історії, і це йому вдалося.

Презентація виставки стала цікавим театралізованим дійством. Актори Волинського академічного обласного музично-драматичного театру показали сцену обрання Любарта на княжий престол у Лучеську, адже він прийняв православ’я з іменем Дмитро. Роль Вітовта зіграв відомий виконавець цієї ролі у литовських фільмах Донатас Мазуркевічус. Першу екскурсію провели художник Артурас Слапшис та власник колекції, підприємець  Антанас Гедвілас, саме він оплатив її творення. Прикметно, що литовці привезли у Луцьк 15 студентів-істориків з Вільнюса, адже вважають, що молоді люди повинні побувати на місці, де творилася історія їхньої держави.