«Люди загинули разом, але на них поширюється дія різних законів»

Останніми місяцями тисячі українців проявили героїзм під час військових дій на сході. Виявивши бажання захищати свою країну від російських найманців зі зброєю в руках, патріоти йшли до військкоматів або гуртувалися у добровольчі батальйони. Незабаром Україна почула і побачила сміливців з шевронами «Донбасу», «Айдару», «Азова», «Дніпра» та інших військових формувань. Ці люди не хотіли чекати, доки неповоротка система оборони видасть їм усе необхідне для відсічі ворога. Отримавши від держави лише зброю, вони пішли на війну за підтримки небайдужих громадян, які жертвували їм на екіпірування і засоби захисту.

Ставлення до добровольців було різним: від захоплення їх героїзмом, до боязні, що вони прийдуть наводити лад у владних кабінетах. Утім, факти доводили, що новостворені батальйони ефективні в боях. Держава вирішила взяти їх під контроль. Одні батальйони відійшли у підпорядкування МВС, інші — до Міністерства оборони чи Нацгвардії. Зараз багато з цих патріотів продовжують відбивати атаки терористів. Але сотні добровольців загинули... Після скорботних процесій поховань і гучних слів посадовців про вшанування пам’яті героїв перед сім’ями загиблих постало реальне питання: як держава оцінить подвиги їх рідних?

Загальну ситуацію можна зрозуміти на прикладі батальйону спецпризначення «Херсон». 19 серпня 50 добровольців були відправлені в зону АТО «для охорони громадського порядку». 36 людей опинилися в Іловайську, брали участь у бойових діях. При виході з оточення хлопці потрапили під обстріл. Загинуло шість бійців, ще трьох не знайдено й досі. При обласному УМВС була створена спеціальна комісія, яка розслідувала обставини загибелі херсонців і встановила, що «смерть настала внаслідок протиправних дій сторонніх осіб». Усі документи щодо відрядження людей у зону АТО наявні. При зверненні родичів загиблих до УМВС там пояснили, що їм виплатять одноразову грошову допомогу, яка підпадає під дію Закону «Про міліцію» (ст. 23), де передбачена компенсація в розмірі грошового забезпечення за десять років, але не менша ніж сто прожиткових мінімумів.

«Грошове забезпечення мого брата, який був зарахований до батальйону рядовим, було 4000 гривень на руки. Це — оклад, доплати за звання і різні премії. При обчисленні допомоги взята до уваги тільки обов’язкова частина: оклад і звання (все разом близько 600 гривень) і нараховано 71 тисячу гривень, але в УМВС «щедро повідомили», що дружина і двоє дітей загиблого брата можуть претендувати на 121 800 грн. Така ситуація (і сума) по всіх сім’ях нашого батальйону, крім загиблого комбата, якому нарахували 160 тисяч», — говорить сестра загиблого бійця батальйону «Херсон» Владислава Ковальова Алевтина СМУТКО.

Разом з тим, сім’ям загиблих військовослужбовців держава мусить виплатити у п’ять разів більше, ніж рідним міліціонерів — 609 тисяч гривень. Така сума передбачена Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Рідні бійців з «Херсону» обурені такою ситуацією. По суті, добровольцями є бійці батальйонів і при МВС, і при Міноборони. Вони воювали пліч-о-пліч, загинули в одному «котлі», однак через те, що належали до різних відомств держава по-різному потурбувалася про їх близьких. Безумовно, життя — безцінне, його не виміряти в грошовому еквіваленті. Та коли вже Батьківщина взялася допомогти, то в такій ситуації має бути справедливість.

Це — загальноукраїнська проблема. Який правовий шлях її вирішення? І хто повинен нею займатися? Про це «День» запитав у фахівця.

Андрій ГАРКУША, екс-міліціонер, юрист:

— Є кілька законів, які регламентують службу у силових структурах. У цьому випадку це Закони «Про міліцію» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У недавній період держава повинна була законним шляхом передати людям зброю. Тим, хто виявив бажання захищати країну від зовнішньої агресії. Просто так видати автоматичну зброю неможливо. Тому цих людей залучили у законні збройні формування. Але поставили одне завдання в одних умовах. Зрозуміло, що про охорону правопорядку в Іловайську не йшлося. Там була повномасштабна війна. Люди загинули разом, але на них поширюється дія різних законів. Тому в діях управління МВС немає порушень, вони не можуть діяти інакше, ніж за законом «Про міліцію». Водночас тут є явна несправедливість. На мою думку, доречно було б внести зміни до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і поширити його дію на бійців усіх добровільних батальйонів, які беруть участь в АТО. Це стосується як загибелі, так і травмувань.