«...Має початися побудова нового світоустрою»

Постійним читачам, партнерам та експертам нашої газети цього року ми запропонували відповісти на три запитання:

1. 2014-й рік на тлі історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. «День» на тлі року.

3. Ваш світ цього року — з чого він складався (основні події, люди, враження).

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ:

1. Цей рік став для мене роком розчарувань, але і роком надії. Говоритиму, звичайно, про своє  — дипломатичне. Розчарувань безліч: у недієвості міжнародного права, у відсутності міжнародної системи безпеки, у нерішучості та безвідповідальності політичних лідерів багатьох країн, у зраді цінностей заради вигідних ґешефтів  та багато в чому іншому. Так, усього цього було багато завжди, але саме цього року кількість перейшла у нову  жахливу якість. Російська агресія проти України стала квінтесенцією такого розвитку подій. Отже, або світ  почне змінюватись, або власноруч пришвидшить свій рух у прірву.

У цьому, однак, і надія. Надія на самозбереження та рух до справжніх цінностей.  Її подарувала цивілізованому світу саме Україна своєю жертовною боротьбою за свободу, справедливість та гідність. Для багатьох ситих країн ці речі дано обміняли на «стабільність», що нищить мораль. Це шлях у безвихідь, деградацію і самознищення.  Події 2014  року мають підштовхнути  всіх нас до переосмислення світу, в якому живемо. З цього, власне, має  початися побудова нового світоустрою.

2. Для мене газета і в 2014 році залишалася чи не єдиною суспільною лабораторією в Україні.  «День» уже давно переріс роль власне газети, бо став унікальним майданчиком для інтелектуальних  досліджень.  Дискусії навколо екзистенціальних проблем нашого буття роблять газету притягальною для нових тисяч українців, які відчули себе нацією саме цього року. Українськість газети на тлі валу низькосортного «общепонятного» непотребу, продовжувала надихати.

При цьому «День»  був і аналітиком, і репортером, і фотографом, і істориком-літописцем, і мистецтвознавцем, і соціологом, і вчителем-наставником,  і економістом, і політологом — одним словом,  барометром суспільних настроїв і очікувань. А головне — дороговказом  в українське майбутнє.

Скажу абсолютно щиро: я не розумію, як «Дню» це вдається.

3. Як, мабуть, для багатьох  українців мій світ цього року складався з подій на Майдані й того, що сталося після нього.  Вони не змінили мого життя в буквальному смислі, але дали ще більшу переконаність. Ніколи не приховував своїх  поглядів. Але Майдан народив нове почуття самоствердженості.

Вельми несподівано, але з приємністю відкрив для себе Австралію та Аргентину. Ще раз переконався — чесний  державний менеджмент, приборкана корупція та відсутність популізму є гарантіями суспільного добробуту і процвітання. І навпаки.

А фразою  року для мене стали слова однієї киянки, яка, як мені здається, влучно висловила суспільні настрої всіх українців:  « Люди готові терпіти і рік, і два, і три. Тільки змініть щось».

Може, нарешті дослухаємося?