Кіношний Саша Бєлий та його реальні бандити

Нещодавно в Інтернеті з’явилась інформація, що зуміла обурити вже загартовану «звістками з полів» аудиторію. У кількох постах на «Фейсбуці» повідомлялось, що телеканал ICTV розпочинає показ одіозної «саги» «Бригада», з «гарними» бандитами і прихильником анексії Криму Безруковим на чолі. На щастя, анонсованого показу чергової серіальної російської агітки не відбулося, відео з анонсом зникло навіть із сайту ICTV, проте, як в анекдоті, — осад залишився. Радше не осад, а відчуття того, що нас знову тримають за тупу масу, якій можна впарювати все, що завгодно, наплювавши і на війну, і на сумнівність контенту означеної «саги».

• До речі, ICTV оте саме «впарювання» реалізує досить давно і схоже не збирається припиняти, адже, на відміну від «Бригади», з програми не зникли ні «Бомбило», ні «Літєйний», ні купа іншого російського телевізійного непотрібу, який, нехай і не відверто, але поетизує силові структури «старшобратської» країни-агресора.

Чимало глядачів мало чи не волають: «Годі тримати нас за дурнів!» Російське «правильне» і масове кіно таке ж небезпечне, як і «Гради», адже відіграє роль зброї в інформаційній війні.

«Бригада» у цьому випадку — важка крупнокаліберна артилерія. І, на жаль, навіть якщо її, «Бригаду», зараз не демонструвати, від цього мало що зміниться, бо цей бандитський серіал уже промив достатньо мізків. Зважаючи на давність виходу на екрани цього «кіно» (2002 р.), маємо доволі тривожну ситуацію, адже за цей час сформувалося ціле покоління (можливо, навіть не одне), яке мріє про дороге авто (тільки у власника і «в Майкла Джексона»), зброю, «автарітєт» і армію власних бритих молодчиків, з якими можна жити так, як тобі заманеться.

• На останній факт вказує чимало тих, кого обурив можливий показ по ICTV «Бригади». Одна із користувачок Facebook у коментарі зазначає: «Жодного разу не дивилася цей «шедевр», але знайома з людьми, які від нього постраждали. Хлопчисько, неповнолітній, надивившись цієї фігні, став членом схожої бригади». Наступний коментатор висловлює схожі думки, цитуючи «Вікіпедію»: «Основні претензії до телесеріалу полягають у тому, що він романтизує бандитизм... Яскравим прикладом може служити доля, яка спіткала Леоніда Сидорова — сина режисера серіалу, який із 8-річного віку перебував в інтернаті, оскільки батьки позбавлені прав на його виховання. Будучи важким підлітком, на піку популярності «Бригади» в середині 2000-х, він сколотив навколо себе банду, члени якої зовнішнім виглядом і стосунками між собою наслідували головних героїв серіалу».

• Таких «Сидорових» після прем’єри серіалу виникли сотні, якщо не тисячі. Без сумніву, «Бригада» стала нехай і негативним, але феноменальним фільмом, який змінив реальність. Я чудово пам’ятаю те масове захоплення Бєлим і Ко. Мої дванадцятирічні однокласники уже після перших серій відразу почали «сколочувати» банди і займатись «рекетом», на щастя, граючись та дуркуючи; старше покоління жваво обговорювало сюжетні перипетії фільму, переживаючи, чи вдасться Саші знайти «крису», «пресонути» бізнесмена, витягти «корєша» Філа, коли той лежав у комі. «Бригада!» — тільки й чулось на перерві, у класі, магазині, кімнаті і, звичайно, лунало з телевізора.

• Звісно, «Бригаду» знято непогано, особливо з огляду на те, який шлак почали «гнати» потім. Та і актори вжилися у свої ролі досить добре, Безруков гарно шкірив обличчя, «бикував» і «пресував», Панін — єхидно сміявся і був закінченою скотинякою. Можна було б поплескати в долоні, крикнути «Вірю!», якби не одне «але»... Ті самі хлопчаки, дванадцятирічні «рекетири», «Сидорови» в силу несформованих мізків та відсутності знань про акторську майстерність, сприйняли фільм як дороговказ у життя. «Бригада» дала все, що треба заляканому і невизначеному підлітку: силу, впевненість, легкість досягнення своєї мети і, головне, самовизначення в дорослому житті. У «Бригаді» це все подано в епічному, красивому світлі, бандитські витівки, розпуста та антигуманність прикриваються стріляниною, дорогими костюмами та кейсами із «зеленими». Що ще треба підліткові?

• «Бригада» сформувала своє покоління, яке розмовляє цитатами з цього фільму. І, «без базара», дотримує його цінностей. Один із моїх однокласників, який після початку демонстрації серіалу ходив із «розпальцовкою», за кілька років після завершення школи пішов у якусь «бригаду», віджимав телефони і закономірно потрапив у в’язницю.

Варто зазначити, що не всі фанати «Бригади» стали злочинцями. Але бажання стати крутим, стріляти і вдавати із себе Сашу Бєлого не зникло. Гадаю, позування на фоні вбитих українських військових псковського десантника Грицюка були б неможливі без наявності в суспільстві ідеалу сили, зброї, беззаконня, «бригадира» як месії і господаря життя.

• Минуло вже понад десять років, але одіозна епопея про походеньки бандитської четвірки досі туманить розум, передусім молодого покоління. Хоча  «Бригада» і зникла з ефіру одного телеканалу, з’явиться на іншому, а може її побачать глядачі того ж ICTV, де серіал, можливо, не зняли з мовлення, а просто відклали — до «кращих» часів. Та і що заважає переглянути цей фільм в Інтернеті? Нічого. І з цим нічого не вдієш жодними заборонами і скасуваннями. А от аналог «Бригади», український фільм про, скажімо, вояків АТО, які захищають не свої кишені, а власну державу, даючи приклад уже справжніх сили і мужності, кардинально б змінив ситуацію. Інакше кіношний Саша Бєлий і далі породжуватиме реальних бандитів.

КОМЕНТАР

Володимир ВОЙТЕНКО, кінокритик, ведучий авторської програми «Аргумент кіно» («1+1»):

— Бажання заборонити геть усе російське — безумовно, це вияв нашого розпачу в  тій ситуації війни, в якій ми опинилися й живемо щодня. Це бажання можна зрозуміти, але ми маємо оперувати силою власного розуму, а не всуціль емоціями. Аудіовізуальне поле, заросле творами імперського трубадурства, конче потрібно «прополоти», й рішуче.

Колись цього не було зроблено щодо кіноспадку СРСР, і чверть століття телевізор міг демонструвати тисячі годин сюжетів, які продовжували звеличувати злочинну державу. А це ставало ідеологічним підґрунтям для суспільного паразитування прокремлівської КПУ й поживою для всіляко маскованих імперських реваншистських настроїв і плекання «п’ятої колони». Мало кому відомо, що телеканали користувалися «нормою», за якою все кіно, створене за часів Радянського Союзу, стало вважатися «вітчизняним», тобто його демонстрацію на ТБ прирівняли до демонстрації власне українських фільмів, закриваючи тим самим обов’язкову відсоткову квоту для національного кіно.

Та, повторюся, суспільство й держава мають виявити в собі й проявити силу розуму. Нам потрібно пропагувати й поширювати російське, загалом, антиімперське, тобто тверезе від імперського угару, мистецтво, кінематограф передусім.

Хоч би як ми протестували проти «Брата 2», але творчість режисера Олексія Балабанова — це правдиве кіно про «русский мир», яким він був і є, йдеться тут про «Вантаж 200», а чи про «Морфій» і «Кочегара». Те ж саме можна сказати про фільми Олексія Германа або ж про цілу низку безкомпромісних драм  середнього та молодшого покоління російських режисерів-авторів. Назву хоча б фільми «Юріїв день» Кирила Серебрєнікова, «Кремінь» та «Конвой» Олексія Мізгірьова, «Вовчок» і «Жить» Василя Сігарєва, «Божевільна допомога» Бориса Хлєбнікова, «Майор» Юрія Бикова.

Хтось скаже, що кіно Сокурова про божевільного Леніна («Телець») чи «Левіафан» Звягінцева про російського державного монстра ніколи не переб’ють у глядацькій свідомості російського кіномаскульту, просякнутого імперськими мотивами. Що ж, маємо вимагати вичищення подібної ідеологічної продукції як неприйнятної на українських екранах.

Але маємо вимагати від державних чиновників негайного проведення системної  й наступальної  державної кінополітики — потрібне власне кіно, в тому числі й телевізійне. Тотальні заборони, навіть за часів війни, є радше ілюзією, а не вирішенням головної проблеми — відсутності правдивого екранного образу України, з яким би українців ідентифікували.

Підготував Вадим ЛУБЧАК, «День»