Ляльки вуду для Путіна

Коли спікера Державної думи Росії Сергія Наришкіна не пустили до Фінляндії на сесію Парламентської Асамблеї ОБСЄ, у нього з’явилося багато вільного часу, він вирішив зайнятися журналістикою і написав статтю в «Комсомольськую правду» під назвою «Уроки нравственности, забытые Европой». Якщо бути точним, то журналістикою Наришкін вирішив зайнятися не відразу після того, як його не пустили до Європи. Спочатку він пожалівся на Європу Путіну, з яким вони разом вчилися в школі КДБ, і той намагався присоромити президента Фінляндії й переконати його пустити однокашника на сесію. І президент Фінляндії начебто навіть поспівчував Наришкіну, але зробити нічого не зміг, і Наришкін залишився нудьгувати вдома.

І ось від нудьги і від образи написав замітку в «Комсомолку» про те, як Європа втратила моральність. Замітка цікава тим, що дозволяє зазирнути у той світ, у якому живуть керівники найбільшої за територією країни на планеті.

«На Європу чекає низка нових серйозних потрясінь», — пророкує Наришкін. — «І викликано це не чим іншим, як аморальною поведінкою влади ЄС». У чому полягає аморальність влади ЄС, Наришкін у своїй статті конкретно не вказує, оскільки і так зрозуміло, що у людей, які не пустили до Європи Сергія Євгенійовича Наришкіна, просто за визначенням не може бути ані сорому, ані совісті. Природно, за таке безчинство Європа повинна заплатити «низкою нових серйозних потрясінь». Ось пустили б Наришкіна на сесію — і жили б собі спокійно.

Обвинувачуючи Європу у втраті моральності, Наришкін на цьому не зупиняється і робить свій внесок у осмислення причин конфлікту в Україні. Виявляється, все, що відбувається в цій країні, задумали не лише США, що й так було зрозуміло, оскільки в Росії кожен знає, що США — джерело всіх бід на планеті: від глобального потепління до засмічення каналізації в деяких будинках міста Урюпінська. Але Наришкін встановив, що у війні, яка триває на південному сході України, винні ті, «хто розраховував таким чином владнати справи в своєму європейському домі».

Спроби встановити логічний зв’язок між війною в Україні і «владнанням справ у європейському домі» приречені на провал, оскільки тут ми стикаємося з важливою особливістю мислення не лише одного Сергія Євгенійовича Наришкіна, але всіх тих, хто в сьогоднішній Росії приймає ключові політичні рішення. Мислення такого типу французький філософ Леві-Брюль називав пралогічним, використовуючи цей термін для характеристики мислення первісних людей. Уявлення в цьому «первісному мисленні» поєднуються інакше, ніж в головах сучасних людей, вони не використовують законів логіки і не будують причинно-наслідкових зв’язків.

Закон партиципації (причетності), за яким існує пралогічне мислення таких людей, як Сергій Наришкін і Володимир Путін, означає прямий зв’язок усього з усім у світі. Цей спільний зв’язок оминає логічні ланцюжки та причинно-наслідкові зв’язки і спирається на «прямі», містичні стосунки. Тому в конфлікті в Україні винні не «ввічливі зелені чоловічки», яких, як Путін сам визнав публічно, він направив до Криму, а потім, як про це також публічно заявив Гіркін, і на Донбас, — як з’ясував Наришкін, прагнення лідерів Європи залагодити свої справи. І не лізьте ви зі своєю логікою до Сергія Євгенійовича Наришкіна! Неврожай стався не через засуху, а через те, що чаклун із сусіднього племені зміг домовитися зі злим духом Лоа, а наш чаклун виявився п’яний, ледачий і профнепридатний. Тому не треба займатися дурощами, на зразок підвищення культури землеробства, а зміцнювати чаклунські кадри і вкладатися в розвиток бойової магії.

І бойове чаклунство заповнило весь політичний та медійний простір Росії. У своїй попередній статті «Радісне каркання деканів», опублікованій на сторінках «Дня» тиждень тому, я описував, як декани Ігор Панарін, Віталій Третьяков і політолог Володимир Лепехін у режимі нон-стоп пророкують розпад США і Європейського Союзу.

Так от, з таких передбачень, що стосуються краху як Заходу в цілому, так і миттєвої загибелі окремих країн, на 80—90% складається контент російських ЗМІ, які так чи інакше займаються тим, що в Росії сьогодні через непорозуміння називається «аналітикою». По суті, це практика чаклунів вуду, які з метою погубити ворога виготовляють його ляльку і, встромляючи в цю ляльку голки, сподіваються таким чином заподіяти супостатові муки і смерть.

Оскільки на минулому тижні пішли у відпустку головні російські ток-шоу, тобто тимчасово закрилися основні майданчики, де практикувалися бойові чаклуни, то частина з них перемістилася в інтернет і друковану пресу. Особливо багато таких вудуїстів сконцентровано на майданчику газети «Известия». Політолог Павло Святенков, наприклад, заклинав розпастися Велику Британію. Займався він цим у статті «Английский вопрос испортил Британию», опублікованій 14.07.2015 року.

Треба зауважити, що ця сама Британія так само безвідповідально ставиться до пророцтв наших чаклунів, як і США. Вже як ми сподівалися на відділення Шотландії, ото б радість була всьому російському політичному і експертному співтовариству. Але ж ні, не захотіли шотландці відділятися, залишилися у Великій Британії зі своїми віскі і спідницями, зіпсували нам свято. Однак наші бойові чаклуни не втрачають надії й продовжують встромляти голки в карту Британії. Ось політолог Святенков побачив свій шанс у плані британського уряду: «Англійські голоси для англійських законів». Суть цього плану в тому, аби наділити обраних від Англії депутатів палати громад правом накладати вето на законопроекти, що стосуються Англії з питань охорони здоров’я, освіти і фінансів.

Святенков не приховує своїх надій: «Відбувається федералізація Британії. Причому Британія розпадеться на регіони за етнічною ознакою, що дуже нагадує Радянський Союз». Пам’ятаємо, Віталій Третьяков теж пов’язував свої солодкі марення з приводу розпаду Євросоюзу, оскільки в цих мріях Євросоюз йому здавався дуже схожим на СРСР. Він їх навіть за номерами називав: ЄС № 1, це в його мареннях так звався СРСР, і ЄС № 2 — це вже автентичний Євросоюз у містичному світі Третьякова.

Але найголовнішим бойовим чаклуном Росії сміливо можна вважати письменника Олександра Проханова. Оскільки Володимир Соловйов пішов у відпустку, Проханов чаклував в «Известиях». У статті «Катафалк для Украины», опублікованій в «Известиях» 14.07.2015, Проханов ховає Україну за усіма правилами чаклунського ритуалу. Приводом для поховання сусідньої країни для Проханова стала доля «Південмашу».

Спочатку Проханов, як годиться, впадає в транс: «Великий завод, дорогоцінне дітище військово-промислового комплексу» тощо... Далі йде така ода ракеті «Сатана», що виникає побоювання, що письменник Проханов згорить від кохання і жадання прямо за робочим столом.

І тут починається плач по великій втраті, оскільки не випускає більше «Південмаш» прекрасну «Сатану» і немає тепер Проханову на цій землі ані щастя, ані спокою. А про Україну, що розлучила письменника Проханова з його коханою, він пише так: «Опускаючись на дно історії, українська промисловість стане притулком для морських черв’яків та похмурих крабів».

Там, де за звичаями чаклунів вуду треба випускати півня і відрубувати йому голову, Проханов ставить крапку: «Прощавай «Південмаш». Вклоняюся тобі до землі. Оплакую тебе. Я закрив тобі очі. Йду з непокритою головою. За твоєю труною — за величезним чорним катафалком, у якому лежить Україна». Амінь,.. тобто кінець цитати.

Тепер, якщо змахнути з очей і вух липку павутину прохановського біснування і подивитися в реальний світ, можна побачити сповна живий «Південмаш», який випускає тролейбуси, трамваї, автобуси і трактори. А ще можна дізнатися про те, що порівняно недавно, 23.06.2015 року, з космодрому Куру здійснено успішний пуск європейської ракети-носія «Вега», яка вивела на орбіту космічний апарат Sentinel-2А. А двигун цієї ракети-носія спроектовано і вироблено саме на тому «Південмаші», який з такою помпою було щойно поховано письменником Прохановим.

Бойова магія і чаклунство вуду непогано виглядають у голлівудських фільмах. У сучасному житті країн, у яких поширені такі форми духовних практик, це найбідніші і найнещасливіші місця на планеті. Як приклад можна навести Гаїті. Путінський режим робить все, щоб Росія вибрала саме цю траєкторію свого руху.