«Дощ» на... подіумі

Нещодавно у Черкаському академічному музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбулася прем’єра вистави режисера Андрія Мая, який представив на осуд публіки власне трактування сучасної німецької драматургії. Він обрав твір Пауля Бродовскі «Дощ у Нойкьольні» (виставу створено за ініціативи та підтримки Ґете-Iнституту в Україні).

Дія відбувається в одному із районів Берліна. Актори одягнуті в сірий одяг і зелене взуття. Час від часу вони, мов моделі, походжають імпровізованим «подіумом». Відповідно до задуму режисера, публіка сидить на сцені, а «подіум» розмістили просто над порожнім глядацьким залом. Таким чином актори, перш ніж продефілювати, стоять у фойє театру, а за ними через скляні двері видно, як їздять тролейбуси та маршрутки вулицями Черкас.

Декорацій майже немає. На сцені стоїть тільки рамка-металодетектор. Через неї всі глядачі заходять на сцену, перш ніж сісти на свої місця. А коли вистава закінчується, із рамки починає литися... вода. Зрештою, крізь цей «дощовий металодетектор» проходять усі актори, одягнувши плащі. Ще одна важлива деталь — над рамкою висить опудало лиса. Справа в тому, що у виставі є свій Лис (Олег Телятник) — він весь час виголошує мудрі сентенції і боїться, що його спіймає Гострильник Ножиць (Сергій Бобров). Під час перегляду чомусь пригадується вистава «Войцек», яку в Черкаському театрі свого часу ставив епатажний Андрій Жолдак. Напевно, саме завдяки «лисячій темі». Бо схожого між цими двома спектаклями насправді мало — режисура Андрія Мая досить мінімалістична й вишуканіша, ніж у Жолдака.

Треба зазначити, що черкаські актори досить органічно перевтілилися у німецькі типажі. Родина арабів-іммігрантів, Гострильник Ножиць, Таксист, Модель, Програміст, Дівчина-хіпі — усі вони «живуть» серед глядачів, закохуються, плачуть, гніваються, жебракують... А ще — бігають між рядами, час від часу наступають комусь на ноги. До речі, мова героїв теж специфічна (чи не у всіх діалогах та монологах актори граються зі звуками, час від часу переставляючи букви місцями й повторюючи одне і те ж своєю «зашифрованою» мовою). Цікаво, що роль Програміста зіграв режисер Черкаського театру Олесь Павлютін, який останнім часом нечасто з’являвся на сцені як актор, проте у виставі «Дощу у Нойкьольні» зіграв блискуче, встигнувши виконати два танці, які вразили глядачів.

Зрештою, творцям вистави вдалося передати настрій передчуття дощу. Так, дощ не дає відповіді на питання: «Як жити далі?», але він принаймні змиває втому і якісь не дуже приємні спогади. Наступний показ вистави заплановано на осінь, коли відкриється новий театральний сезон.