Про контакт із глядачами і майбутні прем’єри

Остання вистава, яку побачать глядачі у цьому сезоні, — романтична оперета «Шаріка» Ярослава Барнича (постановка Федора Стригуна). Це сторінка життя галицької інтелігенції — Січових Стрільців. Уперше перед глядачами їхнє життя постало в ореолі любові та чарівної музики. «Шаріка» прикрашає афішу з 1995 р. і завжди йде з великим успіхом.

Про прем’єрні постановки минулого театрального року, а також плани на перспективу і загальну репертуарну концепцію Театру імені М. Заньковецької розказала «Дню» завідувач літературною частиною Мирослава ОВЕРЧУК.

— Сезон був хороший. Особливо, коли врахувати непросту ситуацію, в якій живе наша країна, і проблеми, що переживають люди. У нас склався тісний контакт із глядачем, — вважає Мирослава Анатоліївна. — Глядачі побачили чотири прем’єри: на Великій сцені — «Різдвяна ніч», п’єса Михайла Старицького за Повістю Миколи Гоголя у постановці Федора Стригуна, «Голий король» за п’єсою Євгена Шварца (режисер — Вадим Сікорський), а на Камерній сцені — «Святомиколаївський вечір» за п’єсою Романа Горика і «Жіночий дім (Ціна любові)» за п’єсою Зоф’ї Налковської (ці дві роботи поставила режисер Алла Бабенко). До речі, «Святомиколаївський вечір» і «Жіночий дім (Ціна любові)» — це сценічні першопрочитання, то і в творчому, і в художньому, і в ідейному відношенні, я вважаю, це  хороший репертуар за жанром і за стилем.

— Яка нова постановка стала найрейтинговішою у глядачів?

— «Різдвяна ніч». На останні вистави, які проходили у попередні місяці, не можна було квитки купити! У нас це не сезонна вистава, яку грають тільки до Нового року і Різдва. Вона цікава своєю режисерською концепцією, оскільки містить не тільки пошанівок до етно-культури, до ліричних моментів, мелодики, світоглядів українців. Це сонячний Гоголь. Хоча в нашому поточному репертуарі є «Одруження», а це петербурзький Гоголь. «Жіночий дім (Ціна любові)» польського драматурга З. Налковської привабив тим, що він подає ускладнений жанр — з’єднання лірики і детективу. Коли додати, що це стосується долі вісьмох жінок різного віку -а авторка ставиться до своїх героїнь іронічно, разом із тим з любов’ю, з глибоким співчуттям, часом сміючись, — то нам це видалося цікавим, і в постановці Алли Бабенко ми присвятили цю виставу всім жінкам...

— Розкажіть, які прем’єри готують занківчани до наступного сезону?

— Наразі в роботі чотири нові постановки. Федір Стригун працює над «Украденим щастям», бо ми  не можемо у Рік Івана Франка оминути творчість класика. Це ж уже не перша постановка цього твору на нашій сцені. Класика має, з одного боку, звабу вічними цінностями, темами. А з другого — має небезпеку, бо кожне покоління, яке бачило попередню постановку, мимоволі порівнює те, що бачить зараз, із тим, що було. У попередній постановці, Сергія Данченка, Федір Стригун грав роль Михайла Гурмана, і, звичайно, йому складно, йому треба було відсторонитися від тієї концепції. Постановка Федора Миколайовича цікава своїм поглядом, що не так просто викристалізувати. Нині повним ходом іде робота з молодими акторами, і це буде перша прем’єра нового сезону. Працює над новою постановкою й Орест Огородник, відомий як автор п’єс, які він сам же ставив і які мають велику популярність у публіки (йдеться про «Безодню» та «Останнього гречкосія». — Т. К.). Тепер він узявся до класики — працює над п’єсою «За двома зайцями» Михайла Старицького. Ще один наш молодий режисер, Богдан Ревкевич, працює над мюзиклом за п’єсою Карла Гольдоні «Слуга двох панів». Мюзикл називається «Труффальдіно із Бергамо» з музикою Олександра Колкера. Молодий режисер В’ячеслав Жуков на Камерній сцені кілька років тому ставив «Гойдалку на двох» за п’єсою Гібсона. Тепер працює над п’єсою «Чоловік моєї дружини» сучасного хорватського драматурга Міро Гаврана.  

Нашому театрові не доводиться переглядати свою репертуарну концепцію, а звучить вона так: українська драматургія, українська культура в контексті світової.